Повернутися на сторінку

Коментарів: 7

  1. Гарне оповідання. Таке на якому можна вчитись. Тому спробую написати розлогу рецензію не стільки для автора, скільки для себе, щоб по шматках розібрати "магію" твору.

    Дівчина повернулася додому після пар та курсів мови. Втомлена, без настрою, вона швидко роззулася, кинула матері стрімке «привіт» і чкурнула до себе в кімнату.

    Мені подобається. немає лишніх слів, немає опису, але зрозумілий настрій героя. Так само зрозумілий вік. Тому образ вже готовий.

    ― Доню, повечеряй. Ти певно голодна.
    ― Та ні, мам, ― почулося з-за напіввідчинених дверей.
    ― Як німецька?
    ― Нормально, мам. Нічого цікавого.
    ― Ти завжди так кажеш, ― зітхнула жінка. ― Все ж поїж, добре? Тіно, ти мене чуєш?

    Вцілому добре. Немає частої помилки з надмірним розясненням, хто це сказав і як сказав (сумно, невесело, швидко, втомлено). Але "зітнула" все ж лишнє. Головний герой дівчина і ми світ будемо бачити її очима. А почути зітхання мами вона не могла.

    Дівчина завмерла: очі закриті, руки під подушкою. Без поспіху сон насувався, час навкруги сповільнювався.
    Звуки за вікном змінилися. Дитячий сміх нікуди не зник, але почувся шум хвиль та дзенькіт чайок.

    Класно. Перше речення в кількох словах передає ефект засипання. А потім відчуття від початку сну. Тут майже можна торкнутись грані між реальністю і переходом в сон.

    Мартіна підскочила та кинулася до вікна. Пекло сонце. Вітерець доносив аромат солодкої випічки та фруктів. І море! Маленькі білосніжні баранчики кликали до води.

    Що тут добре - немає здивування. Вона не запитує, де це я? що я тут роблю? В сні такі питання не ставлять. Тому дуже чітко передано ефект сновидіння.

    Дівчина усміхнулася, обійняла себе за плечі та оглянула кімнату. Маленька, затишні солом’яні меблі. Усюди розкидані різнобарвні сукні та купальники.

    Є деталі, але немає занудного опису. Немає перерахування, де розкидані речі, яких самих різних кольорів вони. Кілька штрихів і все зрозуміло, кожен сам формує картинку.

    їла полуничне морозиво

    Ось тут важлива деталь. Прибиріть слово "полуничене і епізод розвалиться. "Їла морозиво" - просто констатація факту, а полуничне морозиву - передача відчуття.

    «Невже він має кафе в… До речі, де я?» ― подумалося Тіні.

    Класно зроблено. Сон на середині починає викликати сумніви. Зявляються питання.

    Хлопець дивився Мартіні прямо у вічі ― гарний, високий, із скуйовдженим темним волоссям. Легка посмішка, впевнена поза ― мрія будь-якої дівчини.

    Те ж саме, що й дотого. Опис без деталей, але повністю зрозумілий.

    ***
    Мегаполіс не з’явився, проте перед дівчиною постала залита дощем площа.

    В новий сон автор нас перекидає без попередження. Жодних фраз типу "вона прийшла додому і лягла спати". Але ми вже розуміємо, що це сон. На мій погляд дуже гарний хід.

    ― Я б сказав звичайне, ― він замріяно подивився вдаль. ― Моїх старших братів звуть Жак та Жером, тож я просто не міг стати, наприклад, Клодом.

    А ось тут вже помилка "замріяно подивився в даль" - кліше. Не кажучи вже про це жахливе "замріяно". Прислівники в діалогах - зло. Хоча ми всі їх пишемо. Краще слова розбавляти діями.

    ― Я б сказав звичайне, ― він додав до свого лате дві ложки цукру і відпив, ― Моїх старших братів звуть Жак та Жером, тож я просто не міг стати, наприклад, Клодом

    Хлопець засміявся і це було прекрасно. Все що він робив, то просто неймовірно, думала Мартіна.

    Знову опис емоцій. Все вірно. Але "думала Мартіна" можна прибрати. Тут майже всюди її думки. І так зрозуміло.

  2. Позаду неї на осліні сидів літній чоловік. На голові капелюх, одяг простий, в руках книга. Поряд кошик, в якому дрімав сірий кіт.

    Найкращий опис в оповіданні. Скільки деталей: літній, в капелюсі, простому одізя, з книгою і котом. І все в кількох реченнях. І без лишніх описів. Що таке простий одяг? Джинси і теніска? Шорти і футболка? Автор не пише і кожен додумує сам. В моєму розумінні це ношений піджак і брюки. Бо вони підходять літній людині в капелюсі. Тому проблем з "додумуванням" не виникає.

    ― Це не матиме сенсу, ― проскрипів чоловік. ― Ти не помреш, максимум ― прокинешся.

    "проскрипів" - погане слово. Замінюємо на дію

    ― Це не матиме сенсу, ― чоловік погладив кота, ― Ти не помреш, максимум прокинешся.

    Заодно забираємо лишнє тире, бо воно плутає, здається там починається авторська мова.

    Але воду вона так і не включила. Замість цього сиділа на банному килимку: дивилася в одну точку і чекала поки мати піде на роботу.

    Класно. Передається транс від надмірного спання.

    Хотілося плакати, але не було сил.

    Добре. Значно краще ніж якби розплакалась. Тоді було б кліше, а так більш емоційно.

    Пів години на неї дивилася змучена, з довгим рудим волоссям, дівчина. В решті решт ковтнула снодійне.

    Вже напівтрансовий стан. Емоції і відчуття передан чудово. Сам відчуваєш такий транс.

    Голова крутилася наче дитячий атракціон

    Просте, але яскраве порівняння.

  3. Вцілому найсильніший бік оповідання - стилістика. Написчано легко і дуже яскраво. Майже всюди акцент на відчуттях.

    Але все псує кінцівка - скотились в банальне моралізаторство і пласмасовий хепі-енд. При цьому не зрозуміла мотивація. Просто зрозуміла, що так жити не можна і повернулась в реальний світ? Невірю.

    Крім цього автор розвісив "рушниці", які так і не вистрілили. Темна пляма в метро. Це що таке?

    Чому їй приснився страшний сон? Чому вона не змогла ним керувати?

    У тебе дар дівчинко, а ти...

    Дар? Значить його можна якось використати. А вона не використовує.

    Я розумію, що в автора спливали 30 тис. знаків і треба було якось закінчувати твір. Але ж і так не можна. Це більше нагадує шматок з раману в який додали іншу кінцівку. Лише для того, щоб було якесь закінчення.

    Але вцілому сподобалось. Дуже яскравий стиль, якому всім нам треба вчитись.

  4. Твір непоганий. Щодо граматики - полоти й полоти) Можливо, що хепі-енд був справді зайвий - до нього мало бути побільше дій. Бо виявилося, що враз і все дівчинка збагнула) Загалом нагадує фільм "Початок") Ніяк від нього не могла відкараскатися протягом читання.

    Фактичні огріхи, які мене зачепили - якщо студентка п*є снодійне, і мати про це знає, то, швидше за все, вона приймає ще й якісь заспокійливі або антидепресанти - слід казати і про це. Усвідомлені сни - це не дар, а те, що практично напрацьовується.

    Ще склалося враження, що автор той самий, що й у "Подвійного дна".

  5. П.С. Що значить "перестали мене виховувати"? Послали нафіг чи здали в інтернат, чи перестали цікавитися? Треба уточнити, бо ще не бачила жодної людини, яка б сказала, що батьки какашки, бо мене не виховували. А от какашки, бо не любили, не приділяли уваги, стали байдужими.

  6. Інтере1, дякую за детальні відгуки =) будемо вдосконалюватися.

    graphomaniac, вас зачепив надуманий огріх - тому що в творі чітко показано, що ГГ приймає лише снодійне і мати про це не знає.

    Оповідання не про усвідомлені сни, а про ті, якими можна керувати - це різні речі.

    Щодо "перестали виховувати" - певно ви ще не зустрічали таких людей, але вони існують. Тим паче, якщо ви помітили, Жюліан "трохи" схиблений, тому не дивно, що він розповідає такі речі...і називає їх по-своєму.

    Дякую за відгук.

  7. Відверто кажучи, схибленості Жуліана (а саме так треба українською. так само, як і Жуль Верн) не помітила. Вона хіба що на словах дівчини.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)