Панове, організатори! А скажіть мені - ось коли я клацаю на нік попереднього коментатора - Coren - воно чогось викидає мене на мою ж власну сторінку. То так треба?
а мені здалося, що розраховано це оповідання на надто "мильну" аудиторію...написано непогано, але більше думаю підійшло б для дошкільного віку...кошенята, бантики, повітряні кульки..і т.і.
(про всяк випадок прошу пробачення за деяку різкість - я не знаю, наскільки близько до серця Ви приймаєте отакі от висловлювання, але мені чомусь здалося, що Вас це може трохи "зачепити").
Прочитала Ваше оповідання одним із перших: НАЗВА! Один з найкращіх заголовків.
Але... через це у мене склалися великі сподівання. І не виправдалися.
Прийом "світ навколо очима тварини" - взагалі слизький та майже завжди провальний. До того ж, у тексті взагалі не видно індивідуальності героя-кота. "якась штука", "краще б користатися пазурами" і подібне - НЕ є засобами побудови індивідуального, унікального характеру та світосприйняття.
У Вас доволі цікава тема: кола впливу. Але втілена вона...
можливо, у Вас би вийшов гарний тандем з автором "Дверей не туди": Ви б відповідали за сюжет, пан Автор "Дверей" - за втілення. Це не стьоб, якшо шо.
А двері тута тим боком, яким доводилось пролізати крізь них, коли відчинити було нікому
Ото нажлуктиться хазяїн, ще коли був нівроку, живий-приблизно-здоровий, спить собі на канапі, а мені припече надвір, то беру так елегантно підстрибую, чіпляюся лапами за клямку і тисну на неї вагою тіла... чи всідаюся верхи. Отак і рятувався. Тоді ліпосакція мене не турбувала, будьте певні...
Щоправда іноді не встигав ПуШ провести операцію "Двері" і тоді доводилось в екстреному авральному режимі проводити іншу "Замітання - запорпування слідів"
(молитовно складає лапки нагрудях і зітхає з покаянним виглядом)
Такий собі ледь іронічний погляд на людей очима кота. Пригадалось майже забуте: "Ми с тобой одной крови - ты и я" Згідна з більшістю рецензентів - фантастики мало, дверей теж нема. Оповідання добре написано, але явно не для "Дверного конкурсу фантастики"
Коментарів: 22
Так зворушливо... Дякую!
Котик залишився відданим, і колись він таки зустріне свого господаря!
Звиняйте, а де тут двері, а тим паче фантастика?
Двері - я так розумію, прочинили котику, коли він довго просидів у зачиненій хаті. А ще можно зрозуміти - що люди і кіт були відкриті один для одного.
А фантастика - там же кіт!
Панове, організатори! А скажіть мені - ось коли я клацаю на нік попереднього коментатора - Coren - воно чогось викидає мене на мою ж власну сторінку. То так треба?
Не путаешь? на starfort.in.ua/users/7 — так?
Рассказывай подробно, что делала и как так получилось. Можно мне на мыло.
Фантастика - там де кіт? О-ла-ла!
А як назвати оповідання, що написано від імені кота?
Ні дверей ні фантастики. незарах.
О так! Якщо автор не повторює через кожні два слова "двері-двері-двері", то дверей немає! Коту відчинили двері? Відчинили! Що ще вам треба?
Авторитетно заявляю - коти найчастіше взагалі не потребують дверей.
Вони вміють просочуватися крісь простір, а якщо вірити творцям "Константина", то в їхніх зіницях і відчиняються оті ДВЕРІ...
Оповідання гарненьке, мурррр...
Але - одне велике АЛЕ.
Не зовсім доречне саме тут і саме зараз - будьмо ж обєктивними(((
Мишу мені - щось апетит розгулявся.
а мені здалося, що розраховано це оповідання на надто "мильну" аудиторію...написано непогано, але більше думаю підійшло б для дошкільного віку...кошенята, бантики, повітряні кульки..і т.і.
Тема трохи банальна і неулюблена - оповідь очима тварини, але втілена дуже непогано. "Відкриті двері" я особисто бачу, хочу і в переносному сенсі.
відверто: не сподобалось. повне розчарування.
(про всяк випадок прошу пробачення за деяку різкість - я не знаю, наскільки близько до серця Ви приймаєте отакі от висловлювання, але мені чомусь здалося, що Вас це може трохи "зачепити").
Прочитала Ваше оповідання одним із перших: НАЗВА! Один з найкращіх заголовків.
Але... через це у мене склалися великі сподівання. І не виправдалися.
Прийом "світ навколо очима тварини" - взагалі слизький та майже завжди провальний. До того ж, у тексті взагалі не видно індивідуальності героя-кота. "якась штука", "краще б користатися пазурами" і подібне - НЕ є засобами побудови індивідуального, унікального характеру та світосприйняття.
У Вас доволі цікава тема: кола впливу. Але втілена вона...
можливо, у Вас би вийшов гарний тандем з автором "Дверей не туди": Ви б відповідали за сюжет, пан Автор "Дверей" - за втілення. Це не стьоб, якшо шо
.
а. писала ото, писала... А головного так і не написала
.
Пане (пані, панно) автор, мені дуже хотілося б почути від Вас, про що саме ДЛЯ ВАС це оповідання. Зволієте поділитись?
Автор мовчить, певно має важливіші справи, аніж стирчати на сайті, як це, наприклад, робить невдаха з проблематичним особистим життям ПуШ
(регулярно визирає на сходовий майданчик, але плямистої симпатичної особи там не спостерігається)
ТОму дозволю собі відповісти за нього (Автора)- оповідання направді про МЕНЕ - у моєму попередньому, четвертому житті
. Тому всі факти - невигадані.
Не хотів зізнаватись, та заради історичної об"єктивності доводиться йти на жертви
"повєсть бєзврємєнних лєт"...
історична об"єктивність - не виправдання
я не просто так запитала. я тут побачила вельми "смаковите" нашарування тем. Цікаво, чи не є це моєю черговою проекцією...
Эмм.. а двери тут каким боком?
А двері тута тим боком, яким доводилось пролізати крізь них, коли відчинити було нікому
Ото нажлуктиться хазяїн, ще коли був нівроку, живий-приблизно-здоровий, спить собі на канапі, а мені припече надвір, то беру так елегантно підстрибую, чіпляюся лапами за клямку і тисну на неї вагою тіла... чи всідаюся верхи. Отак і рятувався. Тоді ліпосакція мене не турбувала, будьте певні...
Щоправда іноді не встигав ПуШ провести операцію "Двері" і тоді доводилось в екстреному авральному режимі проводити іншу "Замітання - запорпування слідів"
(молитовно складає лапки нагрудях і зітхає з покаянним виглядом)
Такий собі ледь іронічний погляд на людей очима кота. Пригадалось майже забуте: "Ми с тобой одной крови - ты и я"
Згідна з більшістю рецензентів - фантастики мало, дверей теж нема. Оповідання добре написано, але явно не для "Дверного конкурсу фантастики"
>Пане (пані, панно) автор, мені дуже хотілося б почути від Вас, про що
>саме ДЛЯ ВАС це оповідання. Зволієте поділитись?
Боюсь, що не зрозумів запитання. ?