Коментарів: 22

1. 2011-09-08 в 17:27:19 | Аноним
   

   Оповідання сподобалося, навіть дуже і дуже. Читається легко, композиція цілісна.

   Недолік бачу тільки один, стосовно змісту. Зазвичай наштовхуюся на "помилки" з точки зору фізики, але цього разу - з точки зору біології. Мозок не може запливати жиром (в буквальному розумінні; принаймні тут так сприймається), адже основою його нервових клітин і є жир ))

2. 2011-09-08 в 23:09:09 | Chernidar
   

   занижена гравітація для обходу теорії відносності

   це як?

   кінець дуже-дуже розчарував. на жаль. до того було класно.

3. 2011-09-13 в 19:11:27 | Фантом
   

   Цікава ідея, сподобалося. Принаймні немає чорних дірок, та космічних баталій, що дуже і дуже добре

4. 2011-09-19 в 16:37:41 | Сновида
   

   Цікаво, сподобалося. Коли з'явився третій персонаж, пригадався фільм про суперкуб. У сенсі, що всі вони були одним чоловіком. Загалом, дуже і дуже незле написано.

5. 2011-09-21 в 06:03:09 | Gulia-Mulia
   

   Зауваження з серії "Вірю-не вірю". Поясніть, будь ласка, авторе, як відбувається перехід від сфери ідеального - уявного образу корабля до матеріальної сфери. Адже оповідання в стилі НФ, цікавим би було для мене пояснення процесу саме в цьому стилі. А чи корабель як нав"язлива ідея просто проникає у свідомість ГГ? І все оповідання - потік свідомості?

6. 2011-09-21 в 12:09:22 | Аноним
   

   Ні, не потік свідомості.

   Технічні деталі в даному випадку не є важливими, вони служать лишень фоном.

   Якщо ви все ж хочете ознайомитися з даними концепціями глибше, можу порадити вам перелистати Платона, Канта або Гегеля. На ваш вибір .

7. 2011-09-21 в 16:03:26 | Gulia-Mulia
   

   Тих шановних панів мною листано-перелистано... Й з точки зорук філософії перехід ідеї в фізичний світ є немождивим. Хіба лише у людському сприйнятті, тому й говорила про потік свідомості як єдино можливий варіант. (Дивіться Кантову теорію про єдність трансцендентальної апперцепції) Перехід ідеї в форму й матерію можливий лише з т.з. релігії у випадку світотворення

8. 2011-09-21 в 17:32:35 | автор
   

   Розумні слова це безумовно круто)

   Давайте продовжимо список: еманація, Плотін (не Платон, ні), Маймон, і, нарешті, сарказм.

   Зупинятися детальніше на жодному не бачу сенсу, Гугл допоможе.

   На рахунок переходу інформації, як узагальнення ідеї, в матерію - неоднозначні відповіді наводить навіть шанована вами (на противагу т.з. релігії) наука, досліджуючи такий же т.з. Великий Вибух.

   А перехід ідеї у форму нейронних імпульсів, а потім у форму нулів і одиничок, а потім у форму чорних літер на сірому фоні і так далі, може яскраво ілюструвати ваш коментар.

9. 2011-09-21 в 18:28:23 | Gulia-Mulia
   

   Я тут не хотіла "розумничати". Просто я - фахівець у філософії, геть нічого не тямлю, скажімо у фізиці чи вищій математиці. Ви мені порадили "пролистати" авторів, яких я дуже добре знаю, присвятивши вивченню їхніх праць не один рік. В філософії теорія пізнання - це точна наука, з якої беруть витоки теоретична фізика й психологія. Тут немає нічого "на авось".

   Т.з. - скорочення від "точка зору", а не "так званий". Тут треба було не полінуватися й написати повністю, щоб виключити непорозуміння.

10. 2011-09-21 в 18:44:21 | автор
    

    Якщо на те пішло, я порадив не "пролистати", а "перелистати", себто перечитати, оновити в пам'яті твори даних авторів.

    У творі заявлений спосіб, що ґрунтується на їх працях, у яких вони, здебільшого, не заморочувалися зв'язком з світом реальним. Тобто "давайте означимо ідеальне, а до реального всі ці аперцепції якось приліпимо потім, коли буде вільний час".

    Вибачаюся за недостатньо явне, як виявилося, розкриття даної лінії.

11. 2011-09-21 в 19:11:13 | Gulia-Mulia
    

    На які такі праці ви посилаєтеся? З одних ваших висловлювань випливає, що ви з хоч якимись із них добре знайомі, але інші ваші судження виказують повне невігластво... Прошу вибачення, без аперцепцій ніяк! Платон перший, а за ним і Кант говорять про "світ ідей" - світ ідеального та про "світ речей", про те що "є" і те, що "має бути"... Але, ок, не будемо заглиблюватися в лекцію з теорії пізнання для першокурсників...

    Корабель "Мрія" якось там у вас "вичаклувався", ви стверджуєте, що У ПРИНЦИПІ - це можливо. Значить можливо уявити собі шматок хліба й він опиниться в світі фізичному? Уявити людину й вона з"явиться? уявити планету? Уявити світ і стати Творцем?

12. 2011-09-21 в 22:23:30 | автор
    

    Ок, самі напросилися

    Уявимо собі два кубічних метра простору. У одному з них, нехай, знаходиться шматок граніту. Сидять собі на лавочці протони, косо дивляться на електрони, що прогулюються навколо, і злісно кричать вслід нейтрино, які стрімголов пролітають повз, навіть не привітавшись. У іншому кубику – порожнеча. Абсолютна, безумовна порожнеча. Матерії немає. Зовсім немає. Абсолютно немає. Яка різниця між цими двома кубиками?

    Як яка різниця, спитаєте ви, адже у одному з них щось є, а у іншому – нема! І це все, що можна з цього приводу сказати. Можна поставити дослід, вдаритися головою до граніту, а потім до порожнечі. Можна спробувати провести крізь два куби струм, або магнітне поле. Результати будуть різні. Проте сказати напевне, яка саме властивість робить один кубічний міліметр простору «наповненим», а інший – порожнім, ми достоту сказати не можемо. Це як у комп’ютері – обмежившись теорією даних, як таких, дати визначення нулю чи одиничці у комірці пам’яті абсолютно неможливо. Аналогічно і ми, що ми маємо крім закону збереження маси, який, на секундочку, діє не при всіх умовах і не в усіх випадках?

    Вау, ось був шматок хліба, була планета, була людина, був світ! І тут бац – немає! Залишилася лишень енергія. А що таке енергія? Ой, це щось пов’язане з рухом і перетворенням… Вона, кажуть, зберігається таки завжди. Відповідно, можливі і зворотні переходи: енергія – маса. А чи може інформація бути енергією? Чи може ідея виконувати роботу? Стоп… Це було нечесно, я знаю, ми ж почали про філософію, а не про фізику, чи не так?

    Так от, поняття «еманації», як перехід ідей зі світу ідей у світ матеріальний ввели ще неоплатоністи. Відповідно усі класичні філософи це поняття теж розглядали. Це раз.

    По-друге, ви не дочитали до кінця мого списку міток, а саме до слова «сарказм». Починалося все з того, що філософи завжди багато говорять, будують кіпи теорій і законів, проте про втілення їх у життя вони навіть не задумуються. Про непізнаване писати легко, один чорт перевірити не можна ніяк. Інша справа інженери – фізики, психологи, біологи. Лиш вони здатні перетворити мутні філософські тексти у щось реальне, потрібне і корисне.

    Хух. До речі сам факт нашої суперечки, має наслідком перехід енергії з внутрішньої енергії вуглеводів у механічну енергію пальців у електричну конденсаторів на сервері, відповідно ідея спричинила перетікання енергії з одного місця у інше. При бажанні можна спричинити перетікання цієї енергії у масу… Все. Тепер точно все

13. 2011-09-21 в 22:54:23 | марко
    

    гадаю було б краще, якби було інше пояснення виникнення корабля. Солідарний із Gulia-Mulia. Твір на основі ідеалізму сам став абсолютно ідеальним, абстрактним. Це якась трансцендентна фантастика.Образ вченого суперечливий - великий вчений, а поганий практик. А як же емпірічне підтвердження теорії? Мова йде про неправдоподібність такого наукового пізнання і діяльності. Нічого не досліджував, не винаходив і- раптом бац, і змінив спосіб мислення (до речі у чому? це звичнйи спосіб - спочатку уявляти, а потім переносити назовні), тому і не викликає довіри така історія. Немає реалізму.

    Але це моя суб'єктивна думка

14. 2011-09-21 в 23:38:11 | Gulia-Mulia
    

    Це ще хто напросився

    Пропоную іще один цікавий дослід: візьмемо за аксіому, що душа - нематеріальна. Для досліду нам знадобляться два ідентичні за фізичними параметрами людських тіла, але одне - живе, з душею і свідомістю, а інше - ні. Пропустимо через них струм, нагріємо, намочимо, просушимо... Реакції будуть різними, що характерно.

    Але яку б кількість струму через живу людину ми б не пропускали, навряд чи вона еманує зі своєї потужної свідомості хоч крихту матерії.

15. 2011-09-21 в 23:48:53 | автор
    

    якщо тіла будуть ідентичними за своїми фізичними параметрами - реакції будуть теж ідентичними за означенням, тому що фізичними параметрами прийнято називати сукупність реакцій на спостереження

    а якщо ви почнете бити живу людину струмом, вона може, наприклад, вибити вам зуб, що спричинить транспортування частини внутрішньої енергії м'язів у кінетичну енергію падіння, і, унаслідок концепції еквівалентності маси і енергії, зробить можливим перетворення її частини у масу за рахунок термоядерних (протилежних до радіоактивності) реакцій у одному-двох атомах. От вам і додаткова крихта маси, і, як наслідок, матерії

16. 2011-09-21 в 23:56:30 | Gulia-Mulia
    

    

17. 2011-10-01 в 12:18:36 | Пан Мишиус
    

    Занимательно-занимательно... Ничего так.

    Но! Автор, видимо, фанат фильмов "Куб" и "Гиперкуб", или как там они назывались. Ибо безумная картинка - один к одному. А свои временные копии еще Йон Тихий находил на корабле. Ну это ладно. За топ не скажу - почитаю остальное. Если и попадете, то не на высокое место.

    Но - занимательно.

18. 2011-10-03 в 10:21:53 | Аноним
    

    дубово написано, початок з тою кувалдою (кайлом) незрозумілий, багато русизмів… калька з рос. «в нього вийшло», «чисто випадково», «вибачте мого друга». До того ж божевільний професор Зелінський – то вже десь було в якомусь занюханому Голлівуді… я не пойняв, про що цей текст, звиняйте...

19. 2011-10-04 в 10:13:12 | Тролік
    

    "лампи денного світла без стартерів" - люди, 21 століття надворі, прийшла ера надяскравих світлодіодів!

    "Це ж тому ти так спритно вправляєшся з удвічі важчим за тебе інструментом. І тому ти не проломив мені колінну чашечку, зацідивши по ній кувалдою." - а куди поділася кінетична енергія? якби він торохнув молотом по колінній чашечці, суглоб довелося б збирати по шматочках, і все це діло скріпляти металевими скобами.

    "Білий халат видавав у ньому вченого, а затиснута у руках пробірка тільки довершувала картину." - пробірка, як маркер професійної приналежності, дуже кумедно виглядає.

20. 2011-10-04 в 12:33:10 | Пан Мишиус
    

    Мне мало что можно добавить к предыдущему своему комментарию. Долго думал брать, не брать в топ в первом туре. Потом места просто не хватило. Отправил, и мучался, что не взял. Оно вроде и глупое, и одновременно, что-то в рассказе есть неплохое, абстрактное. Занимательное.

    Но, блин, гиперкуб оно, конечно, очень напоминает. Но что-то есть. Но в финале куча рассказов получше, наверное, надо еще почитать остальное, желаю автору места повыше и издания в журнале.

    И тема, я считаю, есть, так что для меня рассказ с прошествием времени шансы для себя оставляет.