І нехай буде так

І нехай буде так

Понеділок, 16 лютого 2015 г.
Проглядів: 1483
Підписатися на комментарі по RSS

- Дивись, Макс! – Він підняв лице назустріч блідому світлу зірок. – Вони прекрасні!

- Хм. Можливо…

- Макс! Як ти можеш таке казати? Ти ж астрофізик – ти повинен захоплюватись ними.

- Та! Був молодше – захоплювався… Я втомився, Кріст. Хочу у відпустку. Дивишся на ці зірочки, вивчаєш їх… А толку з того? Ну, дечого ми, звичайно, і добились, тепер знаємо про них більше, але все таки. Але все таки… Всесвіт вперто ставить  нам палки в колеса. Будь він неладний!

- Знову щось не виходить?

- Де? – Трохи без уваги спитав Макс.

- Ну, на роботі твоїй. Якесь нове дослідження?

- Ага… Ну, взагалі то не зовсім нове. Вже років зо три досліджується це, хм, питання. У різних напрямках, різними відділками і вченими. А от пару тижнів назад всі отримані результати об‘єднали і нам передали. Хай би їм! От і стукаємо головою об стінку вже два тижні. Воно нам треба було? Та ще по такому питанню! Двоє моїх колег просто від роботи відмовилися.

- Як відмовилися? І що, їм просто так от дозволили відмовитися?!

- Та ні. Тобто як відмовилися: не працюють майже. Посміялись, а тепер старанно роблять видимість активної діяльності. Гади: не пробували геть хоч щось зробити.

- Та як таке може бути? Вчені кидають дослідження? У вашому науковому відділі – не можу повірить! Ви ж знамениті тим, що, вибач, Макс, беретесь за самі безперспективні і божевільні проекти. І відмовились? Це ж ви переконливо довели, що наше Сонце вибухне через, е-е-е, три-чотири мільярда років? А воно ж і не треба нікому було…

- П‘ять.

- Що п‘ять?

- Через п‘ять мільярдів років, воно бабахне… Та правий ти, правий… Тільки тут просто таке діло… Уряд контролює це  нове дослідження. І нащо воно їм? Ну, дурне ж, дослідження! Воно світу треба ще менше, чим наша робота про Сонце! Ніхто в нього не вірить. Робота стоїть. А я ж нею керую. Я результати представити повинен. І що я їм скажу? Вибачте, у нас ніхто не вірить в позитивний результат і успіх цієї справи, а тому ми і братись за неї не станемо…

- То так. Від урядового завдання на дослідження, та ще й коли проведені початкові роботи, відмова не пройде: голову відкрутять. Ну-ну… А що за робота?

- Як ти розумієш, Кріст, робота знаходиться під високою таємницею, і я не маю права розповідати про результати навіть найкращому другові.

-А-а-а, он як… Так в чому ж суть дослідження?

- Нам треба дати відповідь на таке питання: чи можуть існувати форми життя на інших планетах, чи можуть вони розвинутись в розумні форми, а також нам треба обчислить у просторі найбільш вірогідні планети з життям… Тьху!

- І…, чому б і ні? – Кріст з надією дивився на зірки. Він вірив у них.

- Та ти при своєму розумі? Яке життя? Та й нащо воно нам?

- Але Макс! Там скільки зірок! У багатьох є планети – це ж ви астрофізики і довели.

- І що? Ну, є там планети. Є навіть одно дуже цікава планета, в 6000 світлових років звідси, так у неї як мінімум 25 планет. І що нам з того, Кріст?

- Макс, їх так багато, тільки в нашій галактиці мільярди зірок! Десь-то ж має бути життя! Я в цьому впевнений. На нашій планеті життя зародилось колись же.

- Ти ж біолог, Кріст. Ти ж краще мене знаєш, скільки мала можливість зародження життя, як такого. І то не факт! Ніхто так і не зміг довести, що живе може зародитися з неживого.

- Але ж можливостей мільярди! Якщо таке чисто на волю випадку прийшлося нам, склались такі умови на нашій планеті – чого ж тому самому не повторитися в інших світах?

- І це я чую від Кріста?! Одного з найкращих біологів нашого сторіччя!!!

- Ну, ти ще скажи, що нас і все життя Бог сотворив!

- І скажу! Бог сотворив нас по своєму образу і подібними до себе! І всі інші форми життя були сотворені, для нас і заради нас! Ми одні у Всесвіті, а ця робота повна дурня.

- І це я чую від найкращого астрофізика! – насмішливо вимовив Кріст. 

- Та не вірю, не вірю я, Кріст, в усю цю муть. І як вчений і як віруючий в Бога.

- Але чому, Макс? Як вчений ти навпаки маєш розуміти, що життя на інших планетах можливе. І знов таки як вчений ти просто не можеш вірити в усю цю релігійну нісенітницю! От скажи, Макс, невже ви не знайшли досі жодної планети з умовами близькими до нашої? Ні, я знаю, таємно все, але ж мені цікаво було все життя! Га, Макс?! – з надією в голосі майже прокричав Кріст.

- Та яка там таємниця, поки що… Ми не так багато зробили, але навіть не тому я не можу тобі сказати точно. Розумієш, на нашому рівні техніки дуже важко отримати дані про умови на планетах, дещо можна взнати через тип зірки, дещо іншими методами, але… Це дуже довго і складно, Кріст, до того ж про дальні зірки взагалі мало що можна сказати точно. Треба орбітальна обсерваторія, треба машини, яких взагалі ще не придумали, обчислювачі набагато більш сильні. І саме це мене й бісе більш за все – справа обіцяє затягнутись, я втрачаю свій час, а воно ж нікому не треба, і користі з того ніякої. Ні, Кріст, поки що ми не знайшли такої планети, і чи знайдемо коли, я не знаю…

- От ти кажеш, ніякої користі. Але ж ваша робота буде просувати прогрес своїми вимогами, і колись і орбітальна обсерваторія полетить.

 - Якщо й полетить, то не через нас, тут ще велике питання, хто кого тягне…Але Кріст, я ще й тому зустрівся з тобою, що у мене є питання по проекту до тебе, як до кращого біолога. От тільки воно вже геть дурне як для науковця…

- Ну так кажи вже, кажи.

- Кріст, що зараз думає наука про можливість існування форм життя на хімічній основі, відмінній від нашої, і потрібні для цього умови на планеті у зв‘язку з цим?

- Нууу, Макс… Та нічого майже не думає. Є лише дві роботи, котрі всерйоз ніхто не розглядає. У нас їх сприймають на рівні наукової фантастики. Тому звичайно там немає фінансування, та й практична реалізація їх неможлива на теперішньому рівні  розвитку. Ми ще навіть не можемо створити наше життя з неживого, що вже казати про чиїсь ідеї. До того ж, життя на іншій хімічній основі буде не менш складне ніж наше, і тому сам таке не придумаєш у всій повноті, треба дуже велика команда. Тому поки що є лише основні ідеї, з деякими теоретичними викладками, і то не дуже якісними. Основна проблема – неможливо щось довести і змоделювати в наших умовах, рівно як і створити умови іншої планети. Тому, Макс, не думаю що це тобі допоможе.

- Ну добре, хоч по цій темі пошлюся на тебе, і то менше голову гріти… Але от дивись. Навіть в тому разі, якщо десь і є життя – то чому ми не маємо з ним ніяких контактів, з цим життям? Висновок один: або воно дуже примітивне, або немає його.

- Ну, от знову кажеш дурниці. Не маємо контактів! Ми не можемо покинути навіть своєї системи. Багато хто впевнений, що це геть неможливо, ні при якому рівні науки і техніки. А що коли у них така ж ситуація? І навіть якщо інше життя є лише в примітивному стані… Почитай мою роботу про еволюційні процеси всередині окремих видів.

- Читав. Ти там доводиш, що життя, будь-яке, має напрямок розвитку до Розуму. Хоче стати розумним. І навіть доволі переконливо доводиш, чому саме наший вид випередив усі інші. Більшість вчених, досі вважають твою роботу фантастичним оповіданням.

- Ідіоти! Релігійні фанатики!

- А ти не віриш в Бога, Кріст?

- Ну… Хитке це питання. Я не вірю в те, що ми одні у Всесвіті…

- Ха-ха-ха. Кріст. Віриш же у Бога! І проте хочеш вірити в те, що там, серед зірок є ще хтось. Ти ж сам собі заперечуєш.

- Просто їх так багато, Макс! Не можу повірити. Там має бути життя. Має бути!

- Е-ех… Може й твоя правда… Та ні, Кріст, дурниці то все. Нас сотворив Бог, по образу й подобі своїй. У крайньому разі, життя розумне.

Вони трохи помовчали.

-  Та напевне, ти правий, Макс… Але ж так хочеться вірить! Хоч я й біолог, а так тягне… Взагалі…

- Я розумію, Кріст. Був молодшим, сам у все таке вірив. А якщо? А може?... Добре, мені пора. Завтра багато справ. Ще побачимося, мій друг.

- Успіхів, Макс. І все таки є там хоч хтось-то! Га, Макс?

- Не думаю, Кріст – не вірю я. Ну, давай прощатись, чи що?

- Так, давай. Також на завтра справ вище даху. Якийсь новий вірус вивчати будемо.

- Якийсь?

- То також держтаємниця. Я й сам не знаю що за вірус. Урядове замовлення! Будь воно тричі прокляте!

- Щось військове?

- Начебто ні, хоч це добре. Біоінженерія.

- Щось це слово саме по собі вже звучить страшнувато…

- Ну загалом так. Але ж продовольча проблема тепер не менша військової, треба створювати нові організми, і віруси – головний поки що інструмент. Треба створювати нові організми, стійкіші, продуктивніші, кращі. І біоінженерія поки що не має альтернативи, нам уже треба поспішати.

- Проте це може бути небезпечно для всіх, як я думаю?

- То так, тому цю роботу і доручили мені. Потрібно оцінити небезпеку від вірусу для усіх інших, спрогнозувати можливі наслідки споживання таких організмів, їх дію на екосистему, знайти кращі та найбільш безпечні віруси, а може, їх ще й створювати прийдеться. Прогрес не зупинити, якщо не ми, то інші це таки зроблять, але можна бути попереду всіх, зробивши все максимально правильно. Однак і справді небезпечно це все, треба все передбачить, всі небезпеки. Роботи там загалом як і в тебе, ще дуже надовго.

- От тільки те, що ти робиш, принесе користь, а я в той час… А, буде як Бог дасть! Бувай, Кріст. Побачимося.

Вони встали. Кріст потиснув Максу долоні, на прощання. Всі чотири. Хрест навхрест, як того вимагав звичай. В знак дружнього ставлення Кріст щільно притиснув до черепа всі лицьові щупальці, а в знак особливої поваги і дуже доброго до Макса відношення, він також сховав всі слухові антеночки, залишивши тільки одну. Макс оцінив його жест і зробив так само.

Макс пішов, а Кріст ще довго не міг відірвати очей від зоряного неба. Яке ж воно все таки прекрасне! І як багато може ховати в собі! А раптом правда є десь те саме життя? Розумне життя. І геть не схоже на них. Таке, що долає простори Всесвіту на величезних зорельотах. Життя, що розвинулось, наприклад, на кисневій основі?

Він глибоко зітхнув і опустив очі. Ні, таки це дурниця: життя на кисневій основі! Це ж газ, що надто отруйний для всього живого! Скажи кому, засміють. Його ж колеги і засміють…

- Кріст, Кріст. Ти вже давно не такий молодий, а все віриш у казки. Ти ж біолог, чи тобі не знати? Не може її бути у Всесвіті! – І все ж наостанок він підняв одне з чотирьох очей до неба і тихо з надією промовив. – Але може тоді у іншій галактиці?!

Старий вчений Кріст, що так і не подорослішав, що вірив у всякі дурниці, пішов додому. Завтра багато роботи і часу думати про всяку фантастику, просто немає…

Бог сотворив їх усіх, по образу і подобі своїй. І поставив їх над усім іншим живим світом. Вони вінець творіння…

І нехай буде так…

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>