Повернутися на сторінку

Коментарів: 28

  1. Що я можу сказати?cool smileПо моєму, вагома заявка на перемогу в конкурсі. Навіть боязко першому коментувати це оповідання.

    Написано легко, читати приємно, автору вдалося передати дух радянської епохи, стиль розповіді нагадує Стругацьких. Недоліків виявити мені не вдалося, можливо тому, що насолоджувався твором і їх не шукав, але в будь-якому разі твір написаний на високому рівні. Сподобалися авторські рішення про Бандеру і Шикльґрубера. Сміливо! Хоча може деякі верстви населення візьмуть стійку.

    Трохи неприємно вразило про аграрний курс УССР (в нашій реальності у 80-их ВВП УССР на 9 місці у світіexcaimв о сновному через промисловість) ну та це таке, судячи зі світу, створеного автором - аграрний розвиток цілком достойний.

    Також при розвиненому комунізмі можливо не варто було б брати кошти за проїзд на динозаврі? Все-таки в рази дешевший в обслузі ніж автомобіль та й мало би взагалі бути все безкоштовно.

    Паралельний світ везучіший - метеорит потрапив прямісінько у товарища Сталіна - можливо це й спричинило розвиток світової цивілізації по іншому шляху? Цікаво!

    Ну, і імя Барикада (я розумію, що імя в кращих традиціях жанру, до цього немає запитань) - але в моїй уяві воно ну ніяк не повязується з молодою сексапильною професоркою.

    Кінець виявився також несподіваним, здавалося вже все, але ж ні - думаючі бактерії, марсіани, і навіть електрони воднюexcaim. А радянська професорка Барикада виявилася потрійним агентом - також багатого вартує.

    Про достовірність думаючих бактерій і електронів ніц не скажу - тут є товариші, які дбають за правдивість і реалістичність фантастичних припущень - слово їм.

    Всі мої зауваги на рівні роздумів читача, тому їх серйозно сприймати не варто.

    Автору спасибі, потішили, буду за Вас голосувати, якщо доведеться.

  2. Найбільше сподобалося те, що у оповіданні мало героїв. Два головних і один епізодичний ( піонер), що з’явився один раз, виконав свою роль і благополучно зник з сторінок твору. Деякі з авторів, я не про конкурс, а в загальному, намагаються тягнути другорядних героїв аж до кінця, а потім виходить каша. Органічно введені образи «декоративних» персонажів - таксі -мастодонт, птеродактиль з мішком листів. Хтось, в кого є якийсь науковий ступінь, може заперечити. Як так! В епоху, коли навіть стало звичним клонування, листи носить птеродактиль, а замість супер-пупер новітніх машин, таксують піонери з мастодонтами. Але я оцінюю з точки зору пересічного читача, що не має наукового ступеню з біології, генетики чи фізики.

    Читаючи текст постійно чекала, коли ж та професорка поцілує героя – це сподіваність. Але саме у цьому творі вона на свому місці. Було б вкрай не правдиво, якби Барикада нещадно чубрила героя, а потім несподівано поцілувала його у губи. Хоча виявилася вона У Вас ще тою пустункою! У Радянському Союзі ж сексу не було. Але коли вона уже так поводилася, то дуже доречно назвала себе «партійною членкинею». Такий плавний перебіг подій дозволив авторові авторові уникнути зайвого нашарування. Тобто оповідання ніби має два змісти – відносини між чоловіком і жінкою і науковий зміст, але вони не нашаровуються один на один. Дозволяє двом лініям не лише мирно співіснувати, а доповнювати одна одну.

    З усіх викладених оповідань вважаю його найсильнішим. Щасти Вам, авторе.

  3. Стьоб. Гумористична фантастика з купою псевдонаукової тарабщини і квазінаукової термінології. Можна посміятися. От тільки з граматикою слід попрацювати, а то відмінки сваряться.

    Автору натхнення на серйозніші речі, бо ж потенціал є.

  4. ок, Поїхали. Почуття гумору в порядку - навіть до мене дійшло.

    Альтернативка не годиться нікуди, втім від гумористичного оповідання цього й не вимагається. Автор пробує грати на контрастах - ідіш як державна Галичини, Бандера як перший секретар чогось там. Тобто автор дразнить гусей. Ну, це його свідомий вибір. Художник Шилькгрубер - моветон, його в кожній альтернативці згадують. Боян.

    А от із тиранозаврами перебір, тут знову викликає неприємне відчуття що "сьоб ради стьюбу"

    технічне - "метеорити не прориваються". невдале слово. "прориватись" можна через опір, тут доречніше було б сказати "не повністю згорівши в атмосфері"

    "було видно цілий Харків". По перше - перебільшення, а, по друге - а тепер не видно? Пропоную розпочати місячник боротьби зі словом "було"!

    Під кінець таки переконався, що автор епатує читачів. Непогано, зауважу, але мені особисто таке не подобається. Ну добре, щось замасковане під фантстику надавило на болісні точки суспільства, але не підняло ніяких питань, а так, постібалось.

    ЗІ

    сподобався відсил до Бредбері.

  5. технічне - "метеорити не прориваються". невдале слово. "прориватись" можна через опір, тут доречніше було б сказати "не повністю згорівши в атмосфері"

    Чернидаре, то, что падает, называется метеорами, а уже упавшее - метеоритами. Метеориты не могут сгорать в атмосфере. Автору тоже маленькое замечание.

  6. вправно та майстерно.

    є дрібні огріхи.

    Видно, що автор писав з натхненням.

    Мова - 80 із 100.

    Сюжет і стиль - 80 із 100.

    Відповідність темі 80 із 100.

    ==============

    разом 240 із 300 (80%)

    попри все не сподобалось.

    Твір БРЕХЛИВИЙ.

    Живолупи Ленін, Сталін etc.

    виросли на субстраті нашого нігілізму, бісівства, страху і брехні.

    смерть одного тирана не змінює нічого.

    Оруел - застерігав, що немає значання як звуть Вкликого Брата,

    а тут автор звів усе до хи-хи-хи.

    Не знаю, може сміятися над концтаборами комусь і весело,

    а мені стало по-справжньому страшно.

    Хоча з іншого боку - а навішо елоям мізки, вони ж просто біомаса,

    в міру весела, в міру дотепна, без пам"яті, яка забула очі саоїх предків...

  7. Дякую, друзі!

    Одне тільки непокоїть: минула вже доба після публікації, а Зіркохід ще й досі не знайшов жодної помилки smile

  8. Знайшов маленьку одруківку:

    найвищому хмарочосів
    Найвищому з хмарочосів, або ж найвищому хмарочосі.

    Хех, написано гарно, соковито. Але ж стьоб то який. Надто він нав"язливий. До того ж, як казав БНС - не нагромаджуйте фантприпущень. Гадаю, для стьобу таке правило теж підійдеgrin Бо надто вже їх багато на кілознакgrin

    Успіхів.

  9. Зіркохід ще й досі не знайшов жодної помилки

    Мені також часом спати треба smile.

    Твір непоганий і легкий для читання. Але це не альтернативка і не гумор. Для першого надто багато всього в одну купу навалено, для другого забагато стьобу. Тому оповідання не сприймається серйозно. Та й сюжет не обтяжений якоюсь філософською складовою. Ітого: читво для відпочинку (скажімо, після прочитання попереднього твору grin). Написано дуже незле, тому радив би Авторові спробувати себе в чомусь більш серйозному. Або дозувати гумор гранами і вчасно осаджувати себе на скрутах wink.

    Оце виловлене при читанні:

    більшому за новий – від нового

    з тих пір – відтоді

    он-де – онде

    Товаришка професорка - ТоваришкО професоркО

    просто за ім'ям - просто на ім'я

    більш за усе – найбільше

    Світло було вимкнуто – було вимкнене

  10. Дякую, Зіркоходе smile

  11. 2013-01-24 в 16:37:36 | Бабуся Зима

    Вдруге глибоке розчарування у підсумку. Потішечка. "Всесвіт" може спати спокійно, нічого в літературі не відбулось.

  12. УСРР

    Мабуть, все ж УРСР.

    Авторові - успіхів!

  13. УСРР

    До 1936 року так називалася Україна зі столицею в Харкові. Так і не зрозумів, до речі, логіку Автора залишити її там - Харків став столицею суто через те, що він близько до кордону з однією мирною державою, а тому був захоплений у першу чергу ще під час російсько-української війни 1917 року й перетворений на столицю "всенародно обраної" радянської УНР, а відтак УСРР. Як тільки всіх підімнули, столицю все ж перенесли в Київ.

  14. Так і не зрозумів, до речі, логіку Автора залишити її там

    ви що, шукаєте тут альісторичну лінію? динозаври та мамонти вас не бентежать?

    На захист автора - в творах альісторичного жанру є штук 5 обгрунтувань УСРР, можу привести власного виготовлення навіть. Проте історичність для даного жанру - нехарактерна.

    Логіку ж автора поясню - треба показати щось одночасно упізнаване та інше.

  15. Хмм. Написано доладно, читається легко. По духу щось таке раблезіанське чи гашековське присутнє. Та що занадто, то не дуже органічно. Мабуть, просто не моє. А може, надто близько сприймаються ті всі образи, котрими автор із такою легкість грається. Як на мене, надмір пафосу, нагромадження пафосу, гротескне випинання того пафосу вперемішку із сатиричними нотками, оте підкреслене титулування, себто, іменування: герої-членкині-комсомольці, прізвище-ім'я-по батькові із картинним захопленням, навіть поклонінням... хмм... Фактично, без внутрішнього протесту я сприйняла лише фінальний "звіт" smile

    Здається мені, то просто стьоб і бажання епатувати публіку. Брязкальце. Певно, теж треба.

    Автору - наснаги і нових гарних ідей.

  16. 2013-02-02 в 11:26:19 | Дврг квдл

    Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!

    Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.

  17. Добре, що хоч ви мене примусили сьогодні посміхнутись. Якщо забажаєте, дам більш розгорнутий коментар.

  18. Бажаю, пані Олено! grin

  19. Комент недолугого критика:

    (усе тут лише моя скромна думка)

    Ніякої особливо жорсткої критики ви від мене не дочекаєтесь, бо надто вже розрадили під час поганого настрою. Я не особливий фанат навколорадянських альтернатив, і коли починаю таке читати, одразу виникає неприйняття – «не моє». Інколи перше враження розсіюється. Тож цього разу хіба що трошки побурчу.

    Це просто геніальне рішення – прибити усіх зайвих роялем…тобто метеоритом і створити навколо соціалістичну ідилію.

    Звісно ж, автор куди більше знається, як на мікролептонному випромінюванні, так і на електропарових бульбуляторах, тож не стану сперечатись із ним щодо технічної частини Віленова дипломного проекту. grin

    Цікавий проект. Плісень складатиме вірші, баобаб вдумливо мовчатиме, якийсь не в міру емоційний хрін… усе мене понесло.

    Що погано:

    Та що тут погано? Простота? Так воно ж так було задумане. Лекість? Теж саме. Стосунки між героями і то такі ж природні і невимушені, як усе що було написано. Думаю, що це не усім прийде до смаку. А я не маю звички пророкувати комусь удачу, чи фінал. Чи навіть обіцяти, що проголосую, якщо доведеться. Подивимось.

    Звісно ж, не породжує якихось глибинних думок. Хіба що: а ким би я була, якби мене клонували у рослину. І т.д.

    Що добре:

    Здається, автор узяв за мету написати легке оповідання, розважити читача. Здається, це йому вдалося. Навіть те, що воно «не моє» примусило мене щиро посміхнутися фантазії автора.

    Висновок:

    Цілісна оповідка, не дивлячись на абсурдність. У загальному контексті навіть не розкритикуєш якісь деталі. Вони виглядають у цій композиції цілком природно. Склалося враження, що автор непогано розважився під час написання, та ще й розважив читача. Тож, успіхів!

  20. Олено, дякую! Так, хотілося розважитись і поіронізувати smile А заодно і створити українську утопію smile Приблизно так і виглядала УРСР на картинках у підручнику з української радянської літератури за 10й клас smile (чув, що він ще зберігся у деяких шкільних бібліотеках smile )

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)