Повернутися на сторінку

Коментарів: 16

  1. Важке оповідання. Багато незрозумілих діалектів. Еротично-психологічні сцени занадто довгі. Кохання з Люцифером я сприймаю, як чистої води сатанізм; хоча демонологія в укаїнській літературі - досить популярний напрямок, але я не вважаю це приводом пишатися.

    Тепер питання. Куди відразу після одруження зник Роман? Він що, не бачив, що в дружини, грубо кажучи, з'явився коханець? Бабуся щось там казала про те, що вона "цього не допустить" - чого саме? і що саме вона зробила, щоб не допустити цього? І чим Еля така особлива, що стала обраною?

    Усе, про що я питаю, незрозуміло, я не побачила цього з тексту.

  2. Реготав, як навіжений. Роблю цитатник з тексту. Не можу читати далі, доки мені хтось не пояснить, що таке

    бздулька, що характеризує сутність жінки

    cheeseexcaim

  3. Реготав, як навіжений. Роблю цитатник з тексту. Не можу читати далі, доки мені хтось не пояснить, що таке

    Гадаю, що окрім автора, ніхто не пояснить.

  4. Я не реготала, мені оповідання сподобалось. Є у ньому гарно поданий емоційний стержень, дещиця містики, історична довідка. Написано вправно - видно, що у автора рука набита. Еротична сцена змальована красиво - принаймні деяким авторам варто повчитися такому володінню словом і емоціями. Єдина порада чи заувага - речення досить обширні і зливаються в суцільний потік слів.

    Щодо діалектизмів. Моє ставлення до них варіюється від нейтрального до негативного, оскільки це явище дуже локальне. Якщо твір пишеться для вузького кола читачів, то вони допустимі. Якщо для широкого - краще мову зробити максимально літературною. Було, читала я бесіду львів"янок. Вони зверталися одна до одної шанобливо "кобіта". Мене це дуже бентежило, оскільки ніколи не чула цього слова і, кажучи відверто, було в ньому щось вульгарне чи навіть лайливе. Не дивуйтеся - в центрі та на півночі нашої країни західноукраїнське мовлення іноді викливає

    велике здивування. Це вже потім я знайшла у словниках безневинне тлумачення згаданого слова і заспокоїлась. Та для себе зробила висновок - спілкуватися назагал літературною мовою - найоптимальніший варіант.

    От і з бдзулькою - та ж історія, що й з кобітою. Асоціації вельми цікаві і на описану сцену впливають не кращим чином.

    Автору - успіху на конкурсі!

  5. Дочитав до кінця. Мабуть, не варто коментувати, прочитавши лише частину. Авторе, не ображайтесь, визнаю, Ви вмієте писати.

    Аналізуючи свої перші емоції:

    Я не реготала, мені оповідання сподобалось. Є у ньому гарно поданий емоційний стержень, дещиця містики, історична довідка.

    Що зробиш, чоловіче й жіноче сприйняття одного й того ж відрізняються. Логікою розумів, що автор добре володіє словом, але надмір "красивостей" не давав мені особисто сприймати текст від початку серйозно. І нині не дає в повній мірі стати палким прихильником твору (як в таких випадках популярно говорити - не моє).

    Те ж саме з діалектизмами - ставлюся до них нормально, та, як у даному випадку, вони відволікали від сюжету.

    Загальний висновок: текст вартий уваги і, підозрюю, матиме високий рейтинг. Боріться з довгими реченнями, то ще один мінус.

    Авторові - успіхів на конкурсі! І вибачте, якщо образив першим коментарем.

  6. надмір "красивостей" не давав мені особисто сприймати текст від початку серйозно.

    Щоб не бути голослівним:

    - Гарне ім’я, пасує воно вам.
    - Можете Златом кликати як усі.

    У випадках такої побудови фраз постійний Майстер ЗФ Арєнєв згадує Йодо із Зоряних війн.

    Брови Евеліни підскочили так високо, що їх годі було вгледіти під хустинкою

    Спробував собі уявити, що сталося з бровами Евеліни. Розумію, що метафора, але...

    Аналогічно почувався ще у кількох місцях тексту.

    Цілував її уста, які спершу були прохолодні, та губи його були настирні й вони дедалі гарячішали, спершу хоч і широко розтулені, та ще якось недостатньо піддатливі, та з кожним ментом ставали піддатливіші, у них більшало тепла й збудливості, а ще водночас безборонності й беззахисності, отієї начебто безвольної покірливості.

    Доки дочитав кінця, забувся, з чого почалося. І ще заважає відсутність окремих ком на своїх місцях.

    Здається, тепер сказав усе, що хотів.

  7. Цілував її уста, які спершу були прохолодні, та губи його були настирні й вони дедалі гарячішали, спершу хоч і широко розтулені, та ще якось недостатньо піддатливі, та з кожним ментом ставали піддатливіші, у них більшало тепла й збудливості, а ще водночас безборонності й беззахисності, отієї начебто безвольної покірливості.

    Вибачаюся, це мова йде про співробітника міністерства внутрішніх справ?

  8. Забула написати.

    Назва аж надто спойлерить суть твору. Назва "Лиса гора" + жінка, що живе поруч, теж одразу "угадують" що буде мова про якесь відьмацтво і про Того Самого... Нічого не змінилося б, якби гора була не Лиса, - вустами героїв все-одно переповідаються легенди.

  9. Я не сприймаю кохання з Люциферром, як сатанізм. Спробую пояснити чому. У одного відомого українського фантаста у романі є опис кохання з собакою. Ніхто ж не звинувачує його у збоченях, а от якби сам автор цим займався - було б збоченням. Так і тут. Опис еротичної сцени з Люцифером не є сатанізмом, а от якби сам автор цим займався - сатанізм.

    Гарно написано. Я ніколи не критикую за довгі речення, якщо вони не заплутують читача. У вас із цим проблема. І навіть не в усьому оповіданні, а в еротичних сценах. Саме у тих місціх де речення мають бути короткими, де вони мусять читатися протягом одного поштовху серця, щоб викликати емоції.

    Зрештою, щось його зводить, щось підштовхує, він йде до неї і, не відриваючись губами від її губів, входить у неї, входить з миттєвою легкістю, Евеліна протяжним, здушеним стогоном виказує йому свою вдячність, а він не перестає потай дивуватися, що вона така велика, така безмежна, що він, великий Люцифер, прагне у ній уміститися — й відчуває, що так його мало, аби заповнити її безмежжя...

    І ще б додала трохи природних аномалій у період коли героїня кохається з Люцифером. Можливо землетрус. Або навіть сильний вітер з обох боків ( звісно, у природі таке не можєливо й вас загризуть борці за логіку й закони природи, але було б гарно). Отож, хай би дув одночасно вітер з обох боків, а вони б кохалися у місці, де ті вітри зіштовхуються. Даруйте авторе, це вже мене занесло. Гарне оповідання наштовхує на фантазії. І взагалі у мене навіть чай захолов - захопилася.

  10. Спробую пояснити чому. У одного відомого українського фантаста у романі є опис кохання з собакою. Ніхто ж не звинувачує його у збоченях, а от якби сам автор цим займався - було б збоченням.

    Якби я це прочитала, можливо, мені видалось би чистої води збоченням - залежить від того, наскільки така сцена вмотивована. Авторам треба думати, що вони пишуть, і як люди це можуть сприйняти. Буває, звісно, що таке робиться навмисне, щоб зайвий раз полоскотати нерви прихильникам традиційної моралі - кайфують люди, коли бачать, як правильні високоморальні особистості втрачають душевну рівновагу та зляться. Але якщо такої мети не було - будьте ласкаві не скаржитись на звинувачення у сатанізмі, зоофілії чи ще там у чомусь.

    Ну це я так, до слова... smile

  11. Ех, Висока Морале, краса серця мого!

    Ти настільки високо в небі,

    Що навіть озброївши око

    Несила тебе роздивитись

    Перший ліричний досвід Нурсултана Тюлякбаєва.

    Продовження вже прозове (вичерпався як поет):

    – А чого несила, Нурсултанчику? Я ж тут, поруч.

    – Бо твої стражі вже оточили мене, рипнутися не дають. У них дубиняки в руках, а на устах – приправлене докором питання: «Ви уточніть, яке саме око озброїли, Шановний!».

  12. Де полуничка, там і Нурсултан.

  13. Львів - це зараз модно, ґвара також, але мадам мода така непостійна кобіта, авторе. Та, знаючи і шануючи вас, розумію, що вам про тимчасове не йдеться. Хочете увіковічнити улюблений Львів, як той Шульц, теж ваш улюбленець. Добра мета. Най таланить на цьому шляху.

    Вам вдаються еротичні сцени. Факт. Ви живопишете їх у кожному тексті. Поки що не приїлося, але тінь побоювання вже маячить. Може в мені говорить заздрість? Прискіпливо запитую себе про це. Ні, в мене невідомо чому нема цієї милої української риси. То я прагну, щоб вам стало наснаги й інше опанувати на такому ж високому рівні, як еротичне.

    Спостерігаю, що ви захоплюєтеся прикрашанням. Так, рококо і бароко - улюблені стилі сучасного українця, але іноді доречніші й мінімалістичніші лаконічніші. Грона порівнянь, усі ці "мов" і "як"... Ну, ви ж чули "що забагато, то нездорово".

    Мені дуже подобається ваша вірність вічній темі чоловік+жінка=пристрасть. Ще один львів'янин співає про те пісню за піснею і в нього незмінно виходять суперові тексти та музика. Через те в мене є надія на те, що Львів - то не просто короткочасне захоплення пані моди, а її вічне кохання. grin

  14. Я зараз буду говорити банальні речі. Мені дуже не хочеться, але так, як роль капітана очевидності на себе ніхто брати не хоче, доведеться кидатися на амбразуру вашому покірному слузі.

    Оповідання – не більш ніж абияке обрамлення еротичної сцени з сатаною. Початок і кінець написані виключно для галочки. Поведінка героїв абсолютно невмотивована, заяви автора голослівні. Дівчина готова вийти заміж виключно через хороші меблі, а нестерпними шпичаками, котрими доймають її після заміжжя, виявляється заборона курити в ліжку. Який жах! Іроди справжні, та й усе.

    Враховуючи вправність володіння словом авторки, я можу пояснити це тільки відсутністю цікавості до попередніх і наступних подій. Вся увага і всі зусилля були витрачені на опис еротичної сцени, це відчувається дуже сильно.

    Не рятує навіть львівський колорит, котрого була спроба нагнати використовуючи діалектизми, але тут антураж грає радше проти сюжету, ніж на нього. Відволікаючись на незрозумілі слова, увага, яка і так розмита від занудної оповіді, втрачається остаточно.

    Я думаю проблема у тому, що оповідання – конкурсне. Передбачаючи злісні коментарі про необхідність сюжету, композиції, зав'язки і розв'язки, довелося дописувати розділи, яких дописувати зовсім не хотілося. От і дарма, скажу я. Усю передмову спокійно можна було б втиснути у один-два абзаци, обмежившись кількома деталями, котрі передали б всю суть. Аналогічно варто було б скоротити закінчення.

    Про саму еротичну сцену я говорити не буду. Взагалі не буду. Враховуючи мою стать, я не маю змоги оцінити емоційну складову, можу лише зауважити, що речення побудовані правильно, оповідь плавна, а ритміка не кульгає. Єдине, чого не можу зрозуміти, що ж таке це міжпашшя. Якщо є між-, то об'єктів, очевидно, повинно бути як мінімум два. Далі моя уява пасує, чи то пак я сам її стримую. На всяк випадок.

    Порада: не пишіть того, що вам не подобається. Улюблені абзаци і «обов'язкова програма» відрізняються настільки категорично, що здається, що читаєш два різні оповідання.

    Рекомендації до ознайомлення: фільм Дев'яті Врата з молодим Джонні. Там описувана вами сцена теж присутня, хоча і трохи з іншими акцентами.

    Успіхів!

  15. 2013-10-05 в 02:38:56 | Альтаїрченко

    На захист авторки: діалектизми - інтегральна частина мови. Тому вживати їх у художніх творах - річ цілком нормальна.

    Наприклад, усім відомо, що гуцули кажуть "Слава Ісу!" а не "Здоровенькі були!". Отже ті, хто пишуть про Гуцульщину мають повне моральне право вживати таке привітання. Навіть якщо для когось це звучить екзотично. На полонинах далеко не всі і далеко не завжди говорять полтавсько-черкаським діалектом ХІХ століття.

    Водночас, якщо хтось напише, що десь на Слободжанщині "вуйко сів на ровер", то це таж буде сюрреалізм (хіба йдеться про галицького туриста).

    А щодо Львова, то в тамтешньої кобіти цілком може бути маленька бздулька, що характеризує сутність жінки. Невже персонажі-львів'яни зобов'язані завжди і всюди говорити лише по-літературному.

    Щодо власне твору: початок гарний, але еротичні сцени прописано так досконало, що вийшло задовго :-(

  16. і що ж це воно получається, авторе ??? лічно Люцифер обрав царівною лисої гори - скажімо прямо - якесь звичайне нічтожество, пересічну дурепу - яка виходить заміж через антикварні мебіл та ввисокі стелі в квартирі майбутнього мужа, відвідує гурток харизматів та ще й курить в ліжку, а з позитиву - тільки регулярне отирмування чарівних пєндєдів від новоспечених родичів. і не зважаючи на все це - ацкій Люцифер здійснив свій вибір. чи то йому все одно - тільки б прописка у жертви була правильна?

    і куди ж котиться цей світ??

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)