Повернутися на сторінку

Коментарів: 12

  1. Мммм... А шо? а доволі таки нічогенько smileдещо плутаєшся у розлогих міркуваннях-поясненнях щодо псевдоструктури цього псевдосвесвіту, але загалом... Непогано.

    Бракує гостроти.

    Посміхнуло - ніс із ямочкою - то якийсь фізіогномічний ребус grin

    Завершальний пафос дещо підпаскуджує враження від твору, але хто з нас ним не грішить?

  2. 2009-10-20 в 14:57:12 | Автор Єви

    Красно дякую за відгук! З гостротою дійсно не дуже вийшло, але ж то і псевдосвіт такий - спокійний і неспішний, лише з невеличкими брижками на поверхні води. Щодо пояснень - був острах, що без них взагалі нічого зрозуміло не буде. Розв'язку довелось причіпляти до теми конкурсу, тому вона трохи штучна і таки занадто дидактична. У подальшому вона точно переробиться.

  3. Хоча автор і починає своє оповідання штампом (авжеж, героїня прокидається у невідомому місці, не пам’ятає нічого про себе - от тільки як їй вдалося згадати власне ім’я, невідомо, може, ті, хто ув’язнили її, залишили тільки цю відомість про неї саму), проте далі читачу стає все більш і більш цікаво у створеному автором світі. І все ніби добре, однак автор, заінтригувавши, безжалісно розчаровує - залишаються без відповіді багато-багато питань: о що то за шеони, хто такий двійник Єви, чому вони не можуть бачити одне одне, кому це все потрібне (масштабність)- приводити у цей штучний світ людей, звідки вони їх беруть, і - головне - дуже побіжно розкривається щойно здобута здатність героїні - відчувати біль та емоції інших - краще детальніше зупинити на цому увагу.

    І ще - у кінці не віриш Єві, не розумієш, чому вона так легко здається і залишається - хіба що злякалася більшого болю?

    оповідання дописати конче необхідно - довести його до логічного кінця - і тоді буде дуже добре.

    cool smile

  4. А ось це можна було б розгорнути і до повісті, або розбити на три різних оповідання.

  5. о, і тут автора зачепило Прокляттям Поганого Фіналу! (я прочитала Ваш коментар, пані/пане Автор, просто не змогла втриматисьsmile)).

    Я ото хотіла накатати гнівну депешу про невдалий фінал, мовляв, ще один ляп трусами об асфальт (чого на конкурсі є немало). Але потім... Стоп-стоп.

    Пишучі читачі, які скрізь відчувають це прокляття, і всією читацькою громадою дрочуть (прости г-ди) на його велічність Фінал - і я в перших рядах! - що забувають одну важливу річ.

    Іноді найкращим фіналом буде відсутність фіналу. Відсутність так званої розв"язки.

    бо шо тут, у цьому оповіданні розв"язувати? Є світ оповідання - цікавий та інтригуючий, за своїми загадками. Він - Є. Він - БУВ. Він - БУДЕ. Незалежно від присутності там читача, якому пощастило підгледіти якісь короткий відрізок Його (світу) крізь щілину у дверях. Читач у тому світі - сторонній, випадковий. І не йому відкрити усі загадки та осягнути суть і логіку, і - let it be! (це ніби відповідь Близнятам про розчарованість відсутністю відповідей). Я вважаю, що чарівність оповідання як раз у тому, що відповідей - немає. І не буде.

    І логічного фіналу тут не буде. Бо бути не може.

    тепер трохи про інше. оповідання мені активно не сподобалось. Думала, не дочитаю. Але з приїодо ГГ у вітальню почало змінюватись на краще. І аж до фіналу я отримувала насолоду від нерозв"язних загадок, від уторгнення в цей незвичайний світ, який тебе не запрошував, але і не виженає геть - Світ байдужий. Він сам по собі. Все тут саме по собі. Всі тут самі по собі.

    мова... мабуть, то через мову мені не сподобався початок... Ніби все логічно, ніби, слова складається в речення, а речення у абзаци. АЛЕ. Текст неживий. (принаймні, спочатку). Сухий та терпкий. Немає у ньому живого настрою, який би зібрав усе це докупи. Хоча я потім або перестала звертати на увагу на те ЯК написано, перевівши на те, ЩО написано. Або ж виправилосьsmile.

    Ще на початку дуже ріже око постійне Єва-Лотта, Єва-Лотта... Чому нізя просто Єва, чи просто Лотта (як далі...) Від цього деяка "роботизованість" мови тільки збільшується.

    Чомусь невимовно сподобалася репліка: "— Натаніель. Я не свічусь." smile smile smile Мабуть, я відчула тут ЖИТТЯsmile, якого так не вистачає тексту.

    Також було чимало претензій до мови, до стилістики, до фактажної складової... Якщо Автор схоче, розкажу детальніше, як буде ч-т-н. Для цього оповідання буде не впадлуsmile.

  6. 2009-10-22 в 23:20:11 | Автор Єви

    Перепрошую за запізнення.

    Дуже дякую за коментарі! Постараюсь відповісти по черзі.

    Щодо штампів, то не знаю як інакше можна передати те, що планувалося. Для того щоб увести, бодай поверхово, читача у такий псевдосвіт, не можна просто починати і вести розповідь. У даному випадку доцільно поєднати читача з героєм, який теж ніби потрапляє у цей світ і, разом з читачем відкриває його (хоча б спочатку). Тим більш що мені дуже хотілось добитися співчуття до героїні, "вжиття" у неї. Моделі подібного спали на думку дві штуки: прокидання в кімнаті з втратою пам'ятні; потрапляння у цей світ з іншого світу (наприклад, з нашого). Друга відпала, оскільки цей світ має бути цілком самодостатнім, а не енним виміром чи планетою в далекій галактиці. Визнаю, що це трохи (чи й не трохи) банально, але мені видалось виправданою жертвою.

    Щодо відсутності пояснень. Справа в тому, що цей світ, це не просто фантастика, а щось що виглядає ірраціональним і взагалі незрозумілим, але при цьому має відчуватися, що воно все має логічні взаємозв'язки і пояснення... І ці пояснення, хоч і є, але читачеві відомими не стануть (якщо чесно, то вони й автору майже не відомі, і хоч він може копнути і дізнатися, але надає перевагу чарам таємничості). Тобто цей світ непояснюваний, він не повинен розкриватися, але при цьому повинна відчуватися його внутрішня впорядкованість, певні закони, що в ньому діють, він має бути реалістичним (у межах своєї власної реальності). І на цьому незрозумілому фоні мабють відбуватися певні прості події, стосунки між героями і т.д. Але навіть вони не повинні бути цілісним сюжетом, оповідання планувалось просто яке серія міні-замальовок з життя простої дівчини у цьому світі.

    Щодо масштабності. Це саме і було метою оповідання - стріляти з гармати по горобцю, чи навіть по мусі. Створити велетенський, незвичний, детально продуманий (причому з продуманого і десятої частини у текст не потрапило) світ, просто для того, аби показати якусь нескладну життєву колізію (стикання з життєвими труднощами, підтримка чи непідтримка друзів, пошук виходу). І ті шеони, і Ратуша (де Єва-Лотта, до речі, проходила розподілення за Домами й потрапила у Дім Гутенберга, що довелось викинути аби не переобтяжувати деталями), і двійник, і складна (і дуже значуща) система заборон і дозволів, і відсутність у Єви-Лотти двох передніх зубів (ніби свіжовирваних - теж викинуто, аби не лякати читача) і т.д., і т.п. - це все засоби створення об'ємності, реальності світу, відчуття, що він не закінчується рамками тексту, а простягається далеко за його межі.

    У кінці Єва залишається, бо її вразила Натаніель. Не стільки слова, скільки сам факт, що така мовчазна і загадкова Натаніель заговорила з нею. Можливо, тут проявились рештки дитячої слухняності перед старшими. Ну і страх теж. Не стільки перед болем, скільки перед невідомим.

    Щодо формату, то спершу планувалось і писалось оповідання з трьох оповідань, слабко пов'язаних між собою (не знаю, як назвати цей жанр). Потім під конкус воно було вдвічі скорочено (з 40 десь до 15 тисяч знаків) і дописаний четвертий епізод, фінал. І, можна сказати, що ця коротка версія вийшла, принаймні, не гірша, і фінал, якщо його переробити, прибрати дидактичність, теж більш-менш вписується у світ. Але вже не як фінал, а як один з епізодів...

    місс К - вам земний уклін, ви прямо у душу автора заглянули! Так і хотілось спершу - ніяких розв'язок, просто епізоди, атмосфера. Та все ж страшнувато аж так експериментувати на цілком традиціоналістському конкурсі, тому й написався фінал. Ну і всі ваші слова в тому абзаці - це все мої думки, під кожною можу підписатися!

    Все саме по собі - це теж дуже влучний і точний вислів, дуже дякую!

    Мова. Від цього сороміцького факту моєї "грамотності" нікуди не подінешся. Оповідання мав відредагувати знайомий філолог, але в термін не встиг і довелось відсилати у "авторській" редакції, якщо це можна так назвати. З купою помилок, канцеляризмів, кульгавою стилістикою і т.д. Тепер вже є на руках відредагований текст, тому принаймні грубі помилки будуть виправлені. Щодо живості мови, то тут вмінь, мабуть, поки не вистачає. Але буду старатися.

    Імена героїні. Можливо, тут і було переборщено з символізацією і формалізацією... Справа в тому, що в кожному з епізодів героїня називається по-різному. Спершу Єва-Лотта, потім Єва, потім Лотта, потім просто "дівчина/вона" і лише в кінці знову курсивом "Єва" з уст Натаніель. Справа в тому, що при потраплянні у світ пробуджені отримують подвійне ім'я, але з часом з ними залишається лише одна його частина (Натаніель, наприклад). Чому це так я не знаю, але це факт цього світу, і факт важливий і значущий. Тому зміна імен - це просто спроба ненав'язливо привернути увагу до цього факту.

    Натаніель. Я не свічусь - спершу ця фраза видавалась якоюсь занадто грубою, прямолінійною, але водночас... щось завадило її міняти. Я дуже люблю розкидувати по тексту такі от дрібненькі моменти, які можна було б назвати "зворушливими", хай це і банально звучить, якісь дрібнички, які б чіпляли за щось, і були дійсно живими. Радий, що хтось це помічає. Вони на вагу золота, вигадувати їх вкрай важко (хоча іноді самі з'являються), тому їх не так багато, як би мені хотілось (мабуть, тому і живості небагато).

    Про мову, стилістику, фактаж - звичайно, розказуйте! Мені це було б дуже корисно і потрібно.

    Багатенько щось накаталося... Ну, вже вибачайте, з графоманією ми надто тісно товаришуємо, дай тільки волю пописати... не зупиниш)))

    * * *

    Як казав один філософ про романи Умберто Еко, тремтячим від захоплення голосом: "а найцікавіше ж у примітках". Що у тутешньому випадку можна перефразувати: "а найцікавіше ж у коментарях" (для мене, точно).

  7. і Вам пасибіsmile

    детальніше про оповідання розкажу трохи пізніше, гаразд? або тут, в коментарях, або давайте обміняємося ймейлами (теж після конкурсу, бо ж нашо до пори...еее...світитисьwink).

    зворушливі дрібнички - вони несказанно прикрашають текст, оживлюючи його, додаючи шарму.

  8. 2009-10-26 в 19:41:14 | Автор Єви

    Добре, після конкурсу імейлами.

  9. Перший мій перечеп був через слово "біль". У вас біль ЧОМУСЬ жіночого роду.snake Перелистала не один словник, вважаючи, що я, як ваша Єва, добряче гепнулася. Цитую вас, шановний авторе:

    Гостра біль пройняла її тіло, немов у плоть встромились сотні нещадних шпаг. Водночас з'явилося відчуття терпкості, нездатності робити правильні рухи, а окремих частин тіла ніби взагалі не існувало. Біль поступово вщухла. Виникала лише при різких рухах.

    А тепер "виписка" зі словника:

    БІЛЬ1, болю, чол. р. Відчуття фізичного страждання. // Своєрідний психофізіологічний стан людини, який проявляється в неприємному, гнітючому, інколи нестерпному відчутті. // Відчуття прикрості, образи, смутку. ** Клінічний біль – біль, що виникає внаслідок хвороби, травми, хірургічної операції тощо. Хронічний біль – глибокий, тривалий біль, що його не можна усунути.

    БІЛЬ2, -і, жін.р., рідко. 1. Білі нитки, біла пряжа. 2. Яскраво-білий колір; білість.

    БІЛЬ3, -і, жін.р., Біла іржа – хвороба хрестоцвітих, що спричиняє появу білих блискучих плям на листках, стеблах, квітках і плодах рослини.

    А можливо ви мали на увазі біль таки жіночого роду отой, що під номерами 2 та 3? Тоді я в шокахcool grin

    Читаю далі:

    Обачно й повільно Єва-Лотта піднялася й підійшла до дзеркала.>замість піднялася ліпше підвелася. А слово "обачно" взагалі не в тему вжитоconfused Пригадайте народну пісню про Сагайдачного-необачногоexcaim

    Крізь нього проникало ясне світло, та за матово-білим склом нічого не видно.>самі бачите - повний конфузquestion

    Щось підказувало їй, що необхідно мерщій полишити цю кімнату.>слово полишити вжито в невірному контексті + збіг на почтатках двох частин одного речення - щось/що та й назагал перебір зі сполучником ЩО

    Єва-Лотта розгублено озирнулась по сторонам>тут взагалі без коментарівdowner

    Все - втомилась. І так через речення.shut eye

    Спочатку через отакі "викрутні" ніяк не могла зосередитись на суті твору. Це як розглядати вернісаж, коли з неба нещадно лупить дощ і несамовито б'є холодними краплями в обличчя вітер. Бр-р-р... То хіба можна за отим всім розгледіти картину, якщо навіть це шедевр.

    Так і не добрела бодай до середини тексту.

    Даруйте за різкістьhmmm Можливо ваш твір і насправді геніальний та не змогла заставити себе рухатись далі лабіринтами-реченнямиcool smirk

  10. 2009-10-28 в 22:04:17 | Автор Єви

    З "болем" у мене завжди були проблеми) Текст дійсно непоредагований.

    Дякую за знайдені помилки. Ех, жаль, що до кінця не дочитали, - не через "геніальність", а через корисність ваших стилістичних і граматичних зауважень smile Бо я був зрадів, що ось і коректор знайшовся, зберу докупи мовні зауваження усіх коментаторів та й відредагую текст так, що аж блищатиме LOL Та нічо, спасибі й на тому, що є wink

  11. спроба намба 3 smile цікаво, воно таки запостить камент?smile

    драсьтє, Дмитреsmile

    ось моє мило, якшо шо. marla_zinger@i.ua

    файну коректорську роботу не обіцяю, я, скоріш, "узагалі" редахтурsmilesmilesmile

  12. 2009-11-02 в 14:20:47 | Автор Єви

    Дякую, що не забули! Уже надіслав лист з останньою версією тексту smile

    Бо ця трохи застаріла, адже критику довелось враховувати.

    Редакторська допомога якраз важливіша, бо виправляти несуразності сюжету чи композиції значно важче, аніж просто граматичні й стилістичні помилки.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)