Електронна дівчина

Електронна дівчина

Четвер, 16 лютого 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2324
Підписатися на комментарі по RSS

"Обери жінку своєї мрії! - закликала реклама. - Запрограмуй її! Андроїдки нового покоління, на будь-який смак. Гарні, розумні, сексуальні. Цікаві співрозмовниці. Надійні подруги. Усе про що ти мріяв - за помірну ціну."

Олегові ніколи не везло з дівчатами. Щоправда, час від часу він з кимось зустрічався, цілувався, а інколи навіть кохався. Але відносини якось не складалися. З кожною новою подружкою знаходилося море розбіжностей: різні звички, різні зацікавлення. Посперечавшись пару тижнів з усього на світі, вони розлучалися. А далі - знов довга  САМОТНІСТЬ, аж до нової безперспективної зустрічі.

Оця самотність вже набридла. І сьогодні Олег таки наважився прийти до магазину. Перед дверима довго хитався - але зайшов.

- Вітаю! - сказав хлопець його віку. - Ти шукаєш дівчину?

- Та не те щоб... - почав Олег. - Просто цікавлюся...

- Та годі, - хлопець усміхнувся, не нахабно, а по-свійськи, - Всім нам треба того самого. Усі мріємо про ідеальну дівчину - щоб і гарна, і розумна, і нас кохала; і в плані сексу...

Олег засмутився і спробував це приховати. Але продавець помітив.

- Ти сам хіба про це не мрієш? Щоб дівчина не просто "давала" коли хочеш, а ще й насолоджувалась цим. Щоб їй подобалося усе, що ти робиш у ліжку...

- Це як надувна жінка?! - обурився Олег.

- Нічого спільного! - обірвав хлопець. - Це майже жива істота, це особистість. Просто вона любить те саме, що й ти. І цікавиться тим самим. Якщо, приміром, ти цікавишся карате...

- Я цікавлюся фантастикою.

- Чудово! Ми завантажимо їй у пам'ять цілу бібліотеку і вам буде про що поговорити.

- А якщо я читатиму нову книжку? - почав Олег.

- Вона читатиме разом з тобою, у тому ж темпі. Чи - як ти хочеш? Може прочитати усе відразу. Особливо, якщо у електронній формі. Розуміє PDF, Word, HTML, Kindle...

- А вони справді металеві? - перервав Олег.

- Ти цього не відчуєш. Це так званий "живий метал" - найновіша технологія. Вони теплі, м'які - як справжні люди. Ти й не здогадаєшся, що вона штучна.

- Але всеж-таки штучна?

- Усі фізичні відмінності - лише на твою користь. Не хворіє, не має менструацій. Не завагітнить. Годувати не обов'язково - але за компанію може їсти і пити. До перукарні - теж не треба. Захочеш змінити їй зачіску - приведеш до нас. Перший рік - безкоштовно... Ходімо, обереш!

Хлопець ледь не заштовхнув Олега до сусіднього приміщення. Кімната нагадувала бар. Усюди були дівчата. Вони сиділи поодинці чи компаніями, розмовляли, пили пиво чи шампанське. Багато хто танцював. Білявки, шатенки, брюнетки... Було й кілька африканок та китаянок ("На любителя", пояснив продавець). Хтось у бікіні, інші - у футболках та міні-спідницях, а дехто й у вечірніх сукнях. Але всі, як одна, гарні і загадкові.

Олег справив на них враження. Дівчата почали шептатися, поправляти зачіски. Одні клично усміхалися до хлопця, другі дивилися тихцем, а треті робили вигляд, ніби їм байдуже - але видно було, що це не так. Олег зніяковів. Ніколи ще він не привертав такої уваги - та ще й таких красунь! Йому стало незручно.

- Ну, яку обираєш? - наполягав продавець.

- Обери мене! - сказала сексуальна блондинка за столиком.

- Мене... - інша жінка взяла його за руку.

- Зачекайте... - незграбно сказав Олег, - Я подумаю...

Наче по команді, його залишили у спокої. Але  дивилися аж дуже виразно. Олег підійшов до бару... і побачив її.

Вона сиділя біля вікна і читала книжку. Довге каштанове волосся падало на плечі. Карі очі із довгими віями не відривалися від сторінок. Перед дівчиною стояло горнятко кави.

- Вибачте... - насмілився сказати Олег.

- Прошу? - дівчина підвела очі.

Голос був лагідний і привітний.

- Можна спитати, що Ви читаєте?

- Віталія Климчука... "Рутенія". Ви її читали?

- Ні... Я більше люблю наукову фантастику.

- Знаєте, я теж, - дівчина поправила волосся. - А ця фентезі може й гарна, але... А кого Ви любите читати?

- Стругацьких, - автоматично відповів Олег. Дівчина його чарувала.

- І я Стругацьких! - оживилася дівчина. - Як раз дочитала "Обживаний острів"! Що ти думаєш про цю книжку?..

Вони сиділи за столиком і балакали про книжки. Сміялися і жартували, і підсувалися все ближче. Вже майже торкалися колінами. Олег взяв її за руку. Вона була не проти.

- Як тебе звати? - спитав Олег.

- Здогадайся, - усміхнулась вона.

- Алла?

Вона розсміялась - майже по-дитячому.

- Час обирати, - суворо сказав продавець.

Алла подивилася Олегові у вічі.

- Забери мене звідси, - попрохала. - Я тут більше не можу...

- Ти... хотіла би жити зі мною? - спитав Олег.

Вона не відповіла. Лише мовчки нахилила голову. Приклала його долоню до щоки...

- Зрозуміло, - сказав продавець.

Він поклав контракт на стіл. Ціна була вдвічі вища, ніж у прейскуранті.

- Це ж з сервісом, гарантією, відсотками... - пояснив продавець. - У розстрочку на 10 років.

Олег не міг торгуватися у її присутності. Він мовчки підписав.

- Пішли звідси, - сказав Аллі.

Рука об руку, вони вийшли з магазину.

- Якщо набридне, замінимо за додаткову плату! - гукнув продавець услід.

Цілий день Алла прала, прибирала і готувала їсти. Ввечері Олег приходив з роботи. Вона приносила йому каву і питала, як справи. Він розповідав про усі конфлікти і негаразди. А коли - про успіхи. Вони довго обговорювали начальників і колег - і вона завжди пам'ятала, кого як звуть і про кого Олег що казав. Інколи давала поради.

Вони кохалися, як божевільні, багато разів на ніч. І вона стогнала від насолоди і благала: "Ще!" Але інколи Олег був втомлений і не хотів сексу. Тоді вона засинала поруч, притулившись до нього. А якщо йому це було незручно - відсувалася на інший бік ліжка. Зимою вона була теплою, наче пічка. А літніми ночами, у спеку, її тіло було прохолодним.

Вони часто гуляли містом, блукали парками, влітку ходили купатися. Куштували різні напої у барах та кав'ярнях. І коли зустрічалися з друзями, Алла завжди знала, що сказати, і як себе поводити. Усіх слухала уважно, сміялася жартам - і зі всіма знаходила спільну мову. Але коли якийсь випадковий знайомий спробував до неї долізти - прилюдно дала йому ляпаса.

Перші півроку Олег втілив усі свої сексуальні мрії. Аллі усе подобалось. Погоджувалась на всі експерименти, найекзотичніші пози і дії. На початку вона завжди трошки соромилась, навіть сумнівалась - але потім захоплювалася грою. Її так легко було збудити! І щоразу вона отримувала по кілька оргазмів...

Але згодом Олег перепробував усе, що хотів. Секс перетворився на звичайну розвагу. Потім на рутину. Інколи пристрасть нахлинала знов - і тоді вони кохалися до ранку. Але таке ставалося усе рідше.

З грішми стало гірше. На початку Олег багато витратив на прогулянки Аллою - ресторани, кав'ярні, дискотеки, мандрівки... Тепер збереження вичерпались, а борг за Аллу залишився. Треба було платити щомісяця. Олег став економним. Тепер, коли вони заходили до кафе, він брав їжу тільки на себе - а Алла просто сиділа поруч, дивилася, як він їсть і п'є. Вона не ображалась, не нудилась. Як завжди, обожнювала свого хлопця...

Коли він сердився і виходив з себе, вона терпляче слухала і ніколи не заперечувала. Його почала дратувати ця покірність, це всепрощення. Він так їй і сказав. Наступного вечора вона закотила скандал і навіть розбила кілька тарілок. Обізвала Олега невдахою, слабаком, маминим синочком. Вони ледь не побилися. А потім заплакали і поцілувалися. Більше не сварилися, але вона почала докоряти йому за різні дрібниці: не туди поставив шкарпетки, не прибрав за собою, запізнився з роботи. Олег сказав, що це нестерпно. Вона припинила.

Ціну за квартиру підняли. Олег думав, як вкластися у бюджет.

- Знаєш що? - сказала Алла. - Я влаштуюся на роботу.

Вона знайшла місце секретарки. Додому приходила пізно - і відразу починала прибирати і готувати їсти. Олегу здавалося, що його не помічають. Тоді вона змінила тактику. Після роботи сідала біля нього і клала голову на коліна. Проводила з ним цілий вечір. А їсти готувала вночі.

- Це неможливо! - казав Олег друзям. - Вона завжди така правильна! Така ідеальна! Я вже не знаю, як з нею бути!

- Ти ж цього й хотів, - нагадували ті. - Щоб просто і без проблем.

- Але в мене враження, що я говорю із самим собою. Вона ніби моє криве дзеркало.

- Це як? - не розуміли друзі.

- Ну, криве дзеркало, як у кімнаті сміху. Тільки показує мене не смішнішим, ніж я є, а кращим, сильнішим, мужнішим. Вона завжди мене хвалить. Завжди обожнює.

Друзі заздрили. Усі вони нещодавно одружилися і в кожного відносини були не прості.

- Дурінь! - казали вони. - Тобі ж так легко живеться!

- Краще б жилося важче!

Він затримувався на роботі, а додому йшов пішки. Куди поспішати? Там на нього чекає те саме...

Якось ввечері задзвонив телефон.

- Олег? Привіт! - Олег впізнав голос продавця з "магазину дівчат"; як завжди, той поводився фамільярно. - Ну як тобі товар?

Олег вийшов на кухню. Алла проводила його поглядом. В її очах не було ані осуду, ані зацікавлення: чоловікові треба поговорити конфіденційно - яка її справа?

Продавець вислухав Олега.

- Тому я й дзвоню! - зрадів він. - За три роки після купівлі клієнтам, зазвичай, починає набридати. Хочеться чогось нового.

- Я й сам вже не знаю, чого мені хочеться, - обірвав Олег.

- _Я_ знаю! Слухай, чувак! Зараз знижка. Замінимо дівку на нову за копійки.

- Але...

- А можемо продати відразу двох: купуєш одну, а друга - безкоштовно. Уявляєш - груповуха!

- Мені вистачає Алли. Навіть занадто вистачає.

- О! Розумію, романтик, - голос змінився. - Можемо інсталювати їй блок "Пригоди". Потягне тебе подорожувати автостопом, стрибати з парашутом, лазити по скелях. Не нудьгуватимеш!

- Все одно це не буде по справжньому. Вона нічого не відчуватиме! Лише симулюватиме захоплення - як тепер симулює оргазм.

- А яка різниця, що відчуває жінка?! - засміявся продавець. - Головне, щоб тобі було приємно!

- Але ж це все одно, що... кохатися із самим собою.

- Ти цього й хотів! Тому й прийшов до нас. Дівчина твоїх мрій, дзеркало твоїх бажань.

- Я шукав людину, яка...

- Це не людина, - глухо сказав продавець. - Це живий метал. Робот. Хочеш людину - йди на дискотеку, чи у парк, чи на вулиці знайомся.

Зависла пауза.

- Подумай про блок "Пригоди". Усього 200 гривнів.

Телефон замовк.

- Живий метал, - повторив Олег до себе.

Алла чекала на господаря. Олег знав, що може наказати будь-що: зняти з себе брудні чоботи, вийти з квартири і спати на сходах, зимувати на балконі, голою. Вона усе виконає - і нічого не відчує. Вона може зіграти образу чи ревнощі, чи злість - так само, як грає радість чи оргазм. Але це завжди буде грою.

Олег звик до неї він боявся залишитися на самоті. Не міг він її прогнати, продати, замінити. Не міг від неї піти. Хотілося, щоб доля усе вирішила за нього. Хай у хаті станеться пожежа. Або нехай до дверей постукає справжня, людська дівчина - і захоче з ним жити. Або нехай в Алли зламається генератор...

Але компанія Robotics Int'l тим і знана, що її продукція не псується. Пожежі у наш час - явище рідкісне, а дівчата самі собою не заходять.

Минуло років зо двадцять. Олегові перевалило за сорок п'ять. Він почав лисіти, а на голові з'явилися перші сиві волосини. Трохи розтовстів. Дуже втомлювався на роботі. Борг за Аллу було давно вже виплачено, але Олег купив квартиру. Новий кредит...

Ввечері, вижатий як лимон, він повертався додому. Алла чула його кроки на сходах і бігла до дверей.

- Коханий... - ніжно казала вона. - Я так на тебе чекала! Ну, як там на роботі?

І вони цілувалися.

"Може інсталювати блок 'Пригоди'?" - вкотре думав Олег. І, як завжди, відкладав це на наступний рік...

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>