Коментарів: 8

1. 2010-09-21 в 22:11:52 | Sergey Torenko
   

   Майже заборонений прийом. Фактично два оповідання під однією "палітуркою"... Але нехай буде, у нас тут демократія.

2. 2010-09-22 в 12:07:26 | Coren
   

   Перший шматок трохи плутаний. Дуже багато повторів, можна було спростити виклад. А от щодо другого - надто короткий, можна було додати трохи описів та цікавих дрібних деталей, розповісти про самих анальфабетійців.

   Загалом, хочеться порекомендувати працювати над поєднанням ідеї і її викладу, бо ідея ніби є, а інтрига якась розмазана по всьому тексту. Класична структура "зав"язка-кульмінація-розв"язка" все ще працює, як би не старалися панове постмодерністи.

3. 2010-09-23 в 10:15:44 | Chernidar
   

   Муха - сподобалась. Хамелеон - ні. бо знову тисне на сльозу.

   зауважу, що хоча правилами дозволяється надсилати два твори, там є такий пункт

   2.2. На конкурс приймаються цілісні завершені оповідання які раніше не друкувались і не з’являлись в Інтренеті. Об'єм оповідання має становити від 15000 до 40000 знаків з пробілами.

   Як "Муха" підпадає під нижню межу? вона явно має не 15к знаків

4. 2010-09-23 в 14:09:30 | Пухнастик-Шалапут
   

   Теє... ПуШ прочитав - ну і не те щоб він з принципу обгадив оповідки, бо інакше просто не може - але... Вони, безперечно, цікаві і майстерно - в сенсі грамотно, фахово, - написані. Є елементи фантастичного, все ОК з гумором навіть. Проте занадто дидактичні і нагадують притчі для читання у молодшому шкільному віці, особливо, звісно ж, Хамелеон.

   Муха сподобалась більше, однозначно. Вона оригінальніша і яскравіша, проте надто коротка.

   Усе таки цей дуплет не відповідає умовам конкурсу - але якщо модератори не проти, то... В цілому, далеко не найгірше, що висить на шпальті Старфорту.

5. 2010-09-23 в 16:02:04 | автор
   

   Не було у мене наміру внести в твір дидактизм... Щодо "Хамелеона" - просто хотілося зобразити у ньому сумніви пересічної людини (Олексія) щодо нового в її житті. З одного боку, новинки полегшують героєві життя, роблять безпроблемним його існування, значить, добре, що вони є. З іншого боку, герой підозрює, що вони, ці новинки, щось відбирають у людей (хоч що саме відбирають - він теж чітко не може сформулювати). Тож як йому ставитися до усього цього - технічного прогресу - герой не знає. Він розгублений, тому навіть його роздуми безперервно повторюються, кружляють по колу...

   Хоча в кінці твору він нібито вирішує, хоч усіх сумнівів це рішення його не позбавляє. Отаке.

6. 2010-10-12 в 12:32:56 | John Smith
   

   Русизми: п'ятилiньоï, заживе, самка... i це практично все, з чим щиро вiтаю. Ну, ще "плигати" й "рознощики" сумнiвнi, але, в принципi...

   Просто помилки: заввиграшки. розИграш

   Звiдки Олексiй знає, що подумав Iван?

   Недоречна рима: деревина-тварина.

   Далi я щось не зрозумiв. Це два окремi оповiдання? А як тодi ïх оцiнювати? Бо вони дуже нерiвнозначнi, перше менi сподобалося, а друге - так собi, не дуже смiшний анекдот. Едине що - у першiй часинi зайвими видають моралiзаторськi роздуми Олексiя про засилля бiороботiв.

7. 2010-10-12 в 17:48:28 | коментато
   

   «лиса Пушинка» – це прикольно. Усе інше оповідання – грузьке та розкисле. Стиль би трохи пожвавити.

   Щодо 1-го. Можна сказати, що оповідання трохи про собачку, хє-хє-хє-хє.

   Ідея подана геть непрозоро, але водночас - «влоба». Такий от провальний парадокс.

   Щодо 2-го. Міг би вийти цікавий коктейль з альтернативної історії та бодьорої пригодницької космоопери, щедро заправлений гумором та незлобивим стьобом над одвічними людськими рисами та патернами... Але. Але. Але.

   Щодо обох разом. Не побачило, якою ідеєю вони поєднані?

8. 2010-10-12 в 22:15:41 | Сибіряк
   

   А я ще думав, що той хамелеон заслали альбігойці, аби виправити прокол з мухою І думав покритикувати, що якось воно трохи неочевидний зв'язок між цими двома частинами оповідання.