Коментарів: 27

1. 2011-09-23 в 14:02:55 | goddo
   

   Ось до чого грінпіс доведе - в майбутньому візьмуть за звичку екпериментувати на живих людях))) Ні, щоб якусь собачку в гіперпростір загнати... Єдине, що втішає - інопланетяни теж без клепки в голові)) А коли серйозно, то непогане оповідання. Удачі!

2. 2011-09-23 в 19:23:01 | Автор
   

   Дякую за відгук, goddo! От завжди так: не вистачає хоча б тижня, щоб відкласти оповідання куди подалі, а потім знову вичитати. Проте спробую, як шкодливий школяр, трохи викрутитися.

   Насамперед, у тексті згадувалося, що керівники проекту максимально економили кошти. Корабель прибульців все ж прилетів, а це означає можливість мандрівки у гіперпросторі. Крім того, а можливо, експерименти з тваринами й були - тільки про це не знають, чи просто не згадують головні герої. Можливо, лише для розумних істот той злощасний гіперпростір такий небезпечний.Та й ваша ідея зі злим грінпісом теж прикольна - коли буду доводити текст до пуття, чому б і не використати. Та й взагалі, оповідання, на мою думку, на претендує на статус твердої наукової фантастики.

   Ще раз дякую!

3. 2011-09-24 в 21:27:32 | Сновида
   

   Цікава ідея. Гарне оповідання. Це ж треба, знайти споріднених істот, скочивши крізь гіперпростір... Сподіваюсь, я правильно зрозуміла основну думку?

   Взагалі, у творі є дуже великий плюс - автор спробував себе у шкурі відмінної від людини істоти. Респект!

   Автору - удачі. Вболіватиму за Вас.

4. 2011-09-25 в 00:32:12 | Ворон
   

   "до військової академії"..."факультет космічних досліджень"..."космічного десанту" нагадує крилатий оберт:"В гнездо на ветке дерева? Самка? Кролика!" Солдати академіїв не закінчують.

   "із загальновідомої інформації" - то Кайл на базі десанник чи просто відвідувач?

   "й не підписувала я ніяких паперів про збереження таємниці" - а як вона туди взагаіл потрапила?

   Момент пор "Карину": Це розмовляють дрослі, не байдужі одне до одного люди ,які можуть вже ніколи непобачитись? Про технічну обізнаність помовчу.

   Загін космодесаників вантажеться і раптом вони полишають закоханих на одинці?! Хоча тут вже, так вони закохані і справді переймаються про майбутню розлуку....

   Але попре всі технічні вади є два величезні плюси:

   1)Ідея з мутацією у гіперпорсторі, що перетворює людей на агресивних потвор - дуже гарно. щось подібне було у "Крізь обрії". Але ви гептом різні і це класно. Натяк на те що це стрибок не по простору а між вимірами, теж прикольно.

   2) Стиль. Викладення мяке та не напружливе. Читається легко та рівно. Мені до такого ще рости і рости.

   Автор, Ви молодець.

5. 2011-09-25 в 12:06:22 | Автор
   

   Дякую за відгуки!

   Сновидо,основну думку зрозуміли правильно.Ви взагалі вдячний читач і м'який критик. Приємно, що маю вашу підтримку.

   Вороне, зауваження суттєві і справедливі. До певної міри можу виправдатися тим, що мова йде про майбутнє: хто знає, насількя тоді зміняться норми поведінки та відносин.

   Я хоч і не гуманітарій,але й у техніці розбираюся поверхнево,тому в оповіданнях намагаюся максимально уникати технічної деталізації. На жаль,не завжди вдається. Розумію, це не виправдовує ситуації: взявся писати - вивчай матчастину.

   За академію дійсно, якщо головний герой її закінчив,то він вже не солдат, а офіцер.

   Що знайшли у оповіданні позитив - дякую!

6. 2011-09-25 в 13:03:53 | Chernidar
   

   У цього, за склом, важко знайти щось гуманоїдне.

   ... і далі йде опис саме гуманоїдної зовнішньості варто поправити

   навіщо загибель батьків в одного з ГГ? щоб викликати жаль у читача? Ефект протилежний.

   цікаве закінчення, хоча й дещо передбачуване.

   неправдоподібно, що не було інших написів, придатних для розшифровування.

   ІМХО з моменту

   «…Хто я? Болить…Вбити цей біль… Вбити всіх… Вижити!..»

   варто переробити закінчення на більше несподіване.

7. 2011-09-26 в 07:56:36 | Автор
   

   Чернідаре, дякую за зауваження. Врахую.

8. 2011-09-29 в 10:00:32 | Пан Мишиус
   

   Пока лучшее из группы, что я прочитал (хотя до конца списка еще далеко).

   Из недостатков - идея не очень нова, концовка ожидаема. Но тут изначально трудно сделать неожиданную концовку - "плавали, знаем, трудно чем-то удивить".

   Но от этого текст хуже не делается.

   Из того, что лично мне резануло слух:

   А таки ж гарна дівка!

   Наверное, нормально, но мне вот эта "девка" не понравилась. Может быть, дівчина? Но это просто придирки. Лично я бы дал более подробное описание прошлого героев не просто в виде перечисления фактов, а в виде сценок с диалогами и т.д. Немного оживил бы текст. (Ага, и что-то мне подсказывает, что меня вновь бы обвинили в затянутости рассказа).

   А так - очень даже хорошо.

   Однозначно будет в моем топе ближе к вершине, но изучу еще остальной список.

   Удачи на конкурсе!

9. 2011-09-29 в 10:05:30 | Chernidar
   

   в даному контексті "дівка" по емоційному забарвленню не перекладається як "девка", так що ваше сприйняття не зовсім вірне. "девка" має присмак вульгарщини, тоді як в тексті цей присмак відсутній. Хоча автору можливо й варто замінити на "краля" для кращого сприйняття російськомовною аудиторією, в якої виникнуть такі асоціації.

10. 2011-09-29 в 10:10:04 | Ледi Джi
    

    Можна втрутитись?

    Нагадаю класику:

    Ой я дівчина полтавка,

    А зовуть мене Наталка.

    Дівка проста, некрасива,

    З добрим серцем, не спесива.

    Навряд чи вона про себе спiвала, як про "девку"

11. 2011-09-29 в 10:21:04 | Пан Мишиус
    

    Да знаю я, знаю классиков! Знаю, что "девка" нормально! Это мне, как русскоязычному слух резануло - я не виноват. Я же не обвиняю автора!

    Что захотелось еще сказать. Вот тут во время прочтения была мысль - ага, все предсказуемо и ясно, но все равно хорошо написано. Однако с прошествием времени рассказ помнится, и мысль о том почему именно люди превратились в монстров не покидает. Хорошо, что автор это не расписал, а оставил домыслить читателю.

    Кстати, в защиту того, что не посылали животных вначале. Извините, корабль для гиперпутешествий дорогой. Он должен пилотироваться лудьми - тут все ньормально. Кто не согласен - почитайте Павлова "Лунную радугу" 2-ю книгу. Там тоже в конце улетели на гиперпространственном корабле. И ни у кого даже мысли не возникло посылать животных. В данном случае нужны люди-пилоты.

12. 2011-09-29 в 10:35:03 | John Smith
    

    imho, не треба міняти. В українській мові слово не несе негативу, й нехай краще російськомовні читачі стають більш україномовними, аніж україномовні письменники стають більш російськописними.

13. 2011-09-29 в 11:06:17 | Автор
    

    Дякую за коментарі.

    З "дівкою", здається, все зрозуміло.

    Пане Мишиус, мені імпонує ваш творчий стиль (те, що поки-що читав, сподобалося), тому приємно отримати позитивний відгук. До речі, зараз намагаюся "вирахувати" ваше оповідання. Поки-що не вдається, можливо у групі, яку вичитую, їх немає.

14. 2011-10-01 в 02:03:10 | Спостерігач
    

    Дуже і дуже класно!

    Приємна старомодна фантастика.

    З тих часів, коли космонавти пили з коханими дівчатами літри кави, без жодного поцілунку (не кажучи про секс).

    З тих часів, коли з інопланетянами намагалися порозумітися, і після кожної перестрілки разом розглядали оберіг - і робили з цього висновок, що всі ми - брати.

    Плюс - добре написано.

    Справді приємно було читати.

15. 2011-10-03 в 07:58:55 | Автор
    

    А мені приємно читати такий відгук. Дякую!

16. 2011-10-03 в 10:14:16 | Аноним
    

    мова на рівні, трохи наївні ліричні відступи, але загалом цікаво. Напевно писав чоловік, хоч я сумніваюсь. Багато сентиментів, і закінчення ліричне, українське.

17. 2011-10-03 в 10:42:34 | Автор
    

    Напевно писав чоловік, хоч я сумніваюсь.

    Таки чоловік. Але за мету ставив написати щось саме у ретро-романтичному стилі.

18. 2011-10-04 в 09:33:23 | Пан Мишиус
    

    Знаю, чем меня подкупил автор!

    Вже сама назва причаровувала – «Аргонавти Всесвіту»

    Это же одна из моих любимых книг была не помню в каком классе. Он такая же наивная, как и персонажи этого рассказа.

    И в этом что-то есть. Я их воспринимаю недавно выросшими детьми. Вояка этот, в душе - неуверенный мальчишка, не знавший женщин. Храбрый и наивный одновременно. Вы же видите, как целомудренно проходит свидание героев. Как бы наивно не звучало (даже та же самая вышиванка) - в этом что-то есть, хотя циникам может не понравиться.

    А насчет "девки" я все равно останусь при своем мнении. Это не показные слова бравого вояки, это его мысли. А в мыслях ему трудно так говорить. "дівчина" звучала бы гораздо лучше, и прошу со мной в полемику не вступать. Хотя - это он в мыслях тоже бравадится...

    Тема конкурса - есть, конечно же!

    И есть тайна. Не разжеванный конец, а наводящий на мысли. Я не философ и не хочу оценивать глубину рассказа, но на мысли наводит. И поэтому - запоминается.

    После конкурса проверю авторство - но мысли есть.

    Удачи желать не буду - нифига, самому надо, место забито (шучу).

19. 2011-10-04 в 11:17:33 | Автор
    

    Дякую, Пане Мишиус! У мене романи Владка теж викликають приємну ностальгію. Звичайно, зараз вони сприймаються зовсім інакше, іноді знаходиш риси схожості з фантастичними творами Конан Дойля, Жюля Верна. Але в шкільні роки... Ех!

20. 2011-10-04 в 18:03:24 | Фантом
    

    Гарна орповідка. Сильна. Багацько вже сказано вище, тож навіть не знаю, що й додати...хіба що побажати Автору успіхів і високих місць у ТОПах