Повернутися на сторінку

Коментарів: 10

  1. Як цікаво: авторові вдалося без всіляких міфічних персонажів розкрити тему конкурсу. Браво! Звичайно, оповідання необхідно дябре "почистити" - є багато проблем з пунктуацією, зустрічаються русизми. Втім, це технічний бік.

    - Сестро, майбутнє все одно належить нам. Ти бачиш його так само ясно, як і я. Майбутнє – ось що справжнє, а теперішнє – то вже спогад.
    - Минуле незримо панує над майбутнім.
    - Але ж у нас із тобою є тільки майбутнє, чи не так?

    Якось трохи нелогічно: хлопець орієнтований на майбутнє, проте, хоче залишитися у суспільстві, де минулому приділяють таку велику увагу.

    Авторові - успіхів!

  2. Виконання чудове (підлокітники й тому подібне можна легко виправити). Світ промальовано зримо, персонажі живі. А от враження від твору неоднозначні. Насамперед - крутиться вже традиційна для ЗФ заїжджена платівка майбутнього декадансу. Звалищ, щоправда, тут нема, але решта атрибутів проглядають. Даді, занепадництвом дихає від отих хіпуватих "натуристів", які у вік міжзоряних польотів вручну жнуть збіжжя й виконують на повному серйозі землеробські ритуали. Щось у них є від сучасних рідновірів, які закликають поклонятися громові й духам природи. Ненормально це виглядає, неприродно, хоч прагнення Автора мені зрозуміле. "Назад до природи" - мабуть, такий заклик для нашої техногенної цивілізації є вже нездійснений у повному обсязі. Згоден, треба прагнути до гармонії - і з природою, і з власним минулим, але... наряджання в вишиванки й постановочні обжинки ситуації не змінять. Аж ніяк. Тому поведінка персонажів під кінець твору видається надуманою. НМСД smile.

    І все ж з-поміж конкурсних творів це один із реальних претендентів на фінал.

  3. Згідний, фінал підганявся під конкурс. Мало бути все не так. Щодо декадансу... Ну, песиміст я, бляха-муха.

  4. Клас! Міцна, добротна НФ, за що авторові велика дяка. Прочитав із задоволенням. Дійсно, підкачала кінцівка, але ж тут мотиви автора цілком зрозумілі. Ну і написання - на високому рівні. Як буде можливість - відсиплю балівwink

    Успіхів.

  5. Сподобалось, написано гарно і тонко. Нагадало чимось відчуття від "Золотої гілки" Фрейзера.

    Завершення явно не звідси. Не вірю у перевтілення героїні.

  6. Враження склалося двояке. Точніше не так: оповідання однозначно сподобалось, але не вистачило гостроти конфлікту. Ситуація розв'язалася занадто гладенько. Тож підтримаю попередніх коментаторів щодо фіналу. Іще одне, але це вже стосується мого суб'єктивного уявлення про майбутнє: якось не віриться, що в ньому люди будуть сприймати описане Вами минуле так само, як сприймаємо його ми. Нас тягне до землі по інерції, бо не так багато поколінь тому наші предки жили нею. А в наших нащадків ця інерція буде слабшати. Чи не зникне вона взагалі до того часу, коли людство частково переселиться на Марс?

  7. якось не віриться, що в ньому люди будуть сприймати описане Вами минуле так само, як сприймаємо його ми.

    Ми й зараз не сприймаємо наше минуле так, яким воно було насправді. Воно значною мірою романтизоване, і ця романтизована версія, на жаль, не звичаєва, а ЗАПИСАНА. Відчуваєте різницю? Уривки пісень були взяті мною з мережі, тож, я гадаю, нащадки хапатимуться за те саме джерело.

    Нас тягне до землі по інерції, бо не так багато поколінь тому наші предки жили нею.

    Дехто й надалі продовжує нею жити.

    А в наших нащадків ця інерція буде слабшати.

    Дійсно, проте земля нікуди не дінеться.

    Чи не зникне вона взагалі до того часу, коли людство частково переселиться на Марс?

    Хтось та й на цій землі залишиться, чи не так?

  8. Шановний Авторе,

    ...і ця романтизована версія, на жаль, не звичаєва, а ЗАПИСАНА. Відчуваєте різницю?

    Правильно, записана, але я мав на увазі те, що сприймати вони цей запис будуть не так як ми зараз. Ну, це щось на кшталт: якщо сказати двом людям слово "дерево", то кожен з них уявить щось своє через те, що в кожного з них був унікальний життєвий досвід. В коментарі я писав приблизно про те ж саме, але стосовно цілих поколінь. Мені просто здалося, що ваші герої насправді не з майбутнього, а з сучасності. Можливо через те, що ви вжили теперішні новомодні терміни "онлайн", "планшет", "текстове повідомлення" поряд з "карами", "нео", "життям на Марсі", а у якості повернення до звичаїв вибрали повернення до сільських традицій так, як саме наша сучасність зараз це розуміє.

    Хтось та й на цій землі залишиться, чи не так?

    Звичайно залишиться. grin

  9. 2012-10-12 в 13:24:18 | Жінка Осінь

    Хороше оповідання. Добрий баланс фантастичного антуражу й внутрішнього світу людини. Трохи знеохочує погляд на прогрес, як на річ однозначно гидку, а повернення навспак - як гідну поведінку людей, але погляди кожного - це погляди кожного.

    А взагалі: радісно за високий рівень цього конкурсу. Ліпше менше оповідань, але кращих smile

  10. Треба прибрати зайве уточнення про зиготу, бо однояйцеві близнята бувають тілько однієї статі. Хлопчик і дівчинка народжуються тільки із різних запліднених яйцеклітин. Щось при першому прочитані не звернула увагу, а тепер зауважила. А більше нічого не казатиму, мені надзвичайно сподобалося і точно буде у моєму топі smile

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)