Нурсултан Тюлякбаєв

Registration date: 2013-09-03 16:35:21

Nickname: Нурсултан Тюлякбаєв

Comments: 20

Edit personal data


Last comments:

  • Зі святом Незалежності!
    2014-08-24 14:08:12

    Теж вітаю усіх зі святом незалежності! Наша земля найпрекрасніша, вона варта процвітання і добра, а не руїни й ненависті, якими оповита наразі. Вірю в добро України, вірю в її майбутнє.

    [P.S. Видалено]

  • Дорога до, від і між
    2014-03-14 09:25:45

    Вітаю фіналістів! З мого топу пройшло цього разу пройшло лише одне оповідання - фаворит. Так що у мене навпаки, бо на минулих конкурсах проходили майже всім топом. Щоправда, на цьому я пару творів оцінював "авансом". Так що тим, хто не пройшов (особливо новачкам), - не розчаровуватися, а врахувати помилки і досягти успіхів на наступних конкурсах. П.С. Моє оповідання абсолютно очікувано не пройшло також.

  • Давня легенда
    2014-03-11 11:04:02

    Ну от, все стало на свої місця. Інками та іншими племенами Півіденної Америки я навіть "не цікавився" і своїми міркуваннями щодо їх устрою не ділюся. Максимум, кілька разів дивився "Апокаліпсис". А, стоп, чув іще про Мачу-Пікчу (чи це ацтектська тема?). Ви ж добре розумієте, що я зауважив не індіанців, а категоричність. Тому, навряд чи з мене вийде цікавий співрозмовник з цього приводу. Але за запрошення дяка.

  • Давня легенда
    2014-03-11 10:49:36
    Ну скільки разів я говорив, що усі мої заяви - виключно моя особиста думка?
    От саме тому багато хто не втомлюється щораз додавати про той самий "НМСД".

    відігрував із занудами, які на кожному кроці тицяли першоджерелами. Будете сперечатись - гукну їх сюди і вони усіх задовбають
    Ігри із занудами, напевне, дуже захоплива річ. Кличте, чого боятися?! Повіривши Вам, доведеться вірити і їм. Раз вже вони з першоджерелами. grin

  • Давня легенда
    2014-03-11 10:44:17

    А Ви помітили, що слово істинність мною взято у лапки? Що це значить?

    А значить це те, що Вам варто потренуватись самій перед тим, як чогось повчати інших.

  • Давня легенда
    2014-03-11 10:37:18

    Л.Л., а до чого тут це? От бачите, Ви вже сприйняли слова Чернідара, як безумовну об’єктивність. Якщо коментатор каже, що цікавився, значить так і є? І хто Вам сказав, що автор збрехав? Чи що хтось узагалі бреше у своїх творах, крім, напевне, Дєм’яна Бєдного?

    Тема, яку Ви підняли, вельми дискусійна. Я згоден, що штудіювання джерел є корисним для автора. Але стосовно «істинності» матеріалу, поданого після штудіювання... Якщо навіть у науковій літературі є низка містифікацій та неточностей, припущень і обманів, то що казати про художню, де суб’єктивізм автора є, НМСД, безумовною ознакою.

    Горький якось казав, що автор має бути стовідсотково обізнаним у тому, про що пише. Про це я колись запитав і Жадана, котрий має дещо іншу думку: «бажано, але не обов’язково».

    Це зовсім інше питання. Я ж закликаю не клеймити твори «недостовірністю» без сталевих на те аргументів.

  • Давня легенда
    2014-03-11 10:09:20

    Як на мене, то цілком зграбний твір. З натяком на ідейність. Єдине, для переконливості я б додав атмосферності: якихось словесних конструкцій, які б подавалися ніби "з першоджерела". Наприклад, при згадці про жертвоприношення ягуара пояснюється нам(не індіанцям): "це значило те-то те-то". А можна було б, балансуючи на межі патетики і буденності, видати щось на кшталт величної перемоги дня, світла, так як це приблизно могли б бачити індіанці під час ритуалу. Тоді й пояснювати не треба - читач і так зрозуміє, тільки заодно не виринає з атфосфери в царину обгрунтувань та милується екзотичними заманухами.

    оскільки я цікавився озброєнням та звичаями індіанців, то точно кажу, що описаного бути НЕ МОГЛО!
    Люди, не будьте такими категоричними! Ви маєте лише приблизне уявлення про те, що сьогодні відбувається у рідній державі, однак чітко стверджуєте про особливості прадавнього заморського устрою. Та й сам аргумент "оскільки я цікавився"... Гадаю, навіть, якби звучало "оскільки я провів з цього приводу не одне наукове дослідження і здобув вчений ступінь", то це ще не привід вірити. Якось у дискусії щодо мого оповідання звучало "знайомий сказав". Особисто для мене набагато демократичніше і правдоподібніше виглядають аргументи на кшталт: "я вважаю", "НМСД", "мені здається" тощо. В усякому разі вони не відвертають від твору читачів, котрі "не цікавилися".

    Структура держави повністю виключала поведінку, яка описана тут... тобто ми маємо псевдоіндіанський антураж
    Це ще один приклад необгрунтованого припущення, виданого в категоричній формі. Скажіть, шановний Чернідаре, а як структура держави сучасної України впливає на поведінку наших громадян? І чи взагалі доречно повязувати різні науки? "Структуру держави" із держбуду, теорії держави і "поведінку" із ... психології напевне? Чи ці поняття вжито для більшої компетентності?

  • Вотчина богині
    2014-03-11 09:35:48

    Класний твір!

    Атмосфера, виклад, обізнаність у предметі - все на місці. Придертися нема до чого. Хіба суто субєктивізм - не моя тема. Але це таке: комусь подавай засніжені вершини, а комусь - тропіки, комусь - гномів та ельфів, а комусь - алкашів. А, може навіть, виключно справа настрою.

    В будь-якому разі, зичу удачі авторові та його твору.

  • Дорога додому
    2014-02-09 10:49:28

    А за що на вас ображатися? Себто і миритися нічого. Кожен лишається при своїй думці, як і має бути. Раз заступилися за повтори, то не чіпатиму їх, бо ще мало чого... grin

  • Дорога додому
    2014-02-08 20:18:38

    Зізнаюсь, що підручників із літературознавства я не читав, тому й не можу бути вашим візаві в дискусії щодо цієї науки. Все прочитане оцінюю виключно на смак і якщо мені щось ріже око, щось здається недопрацьованим, то я кажу про невичитаність. І якими б не були "сучасні" тенденції літературних стилів, але, гадаю, "працівників внутрішніх органів" і "парубків, що лежали на ліжку, де лежала одна Марина" вони до комільфо не зараховують. Гаразд, я погоджуся: твір вичитаний і може одразу йти на друк. І лише клятий Совок винен у тому, що об цілі масиви Вашого тексту можна зламати язика. Але, все одно щасти вашому творові.

  • Дорога додому
    2014-02-08 17:08:22

    Пробиваючись крізь масиви абсолютно невичитаного тексту, я все намагався виокремити ті моменти, через які твір сподобався. Сподобався, незважаючи на невиитаність. З Фантомом не в усьому згоден, але те, що практично кожне речення слід чистити,гадаю, не секрет. Наприклад, і ціла долоня, і згаяне потемніння можна лишити, якщо сформулювати по-іншому. А от інше... повтори, недоречні порівняння, забагато "ти", "твоє", "твої" і т.д... А іще варіанти типу "працівників внутрішніх органів" (гельмінти, бактерії?).

    Що ж власне уподобав:

    манера викладу - гарна фантазія у автора, а ще чуттєвість, почуття ритму і смаку;

    кіберпанк не люблю, зате рідкісний на конкурсі наліт нуару сприймаю на ура (ніякої депресивності я тут не помітив);

    чудова образність;

    класний, нешаблонний сюжет - кусочок атмосфери,який свавільно обривається у такому ж зовні недоречному місці, як і починається. Тільки от дракон... Якщо це нуарівський дракон-символ (на що я сподіваюсь і у що вірю з огляду на стиль автора і власне сюжет), то треба води, аби він викликав хоч якісь емоції й ставив крапку хоч над якоюсь кількістю запитань. Якщо ж він справжній, фентезійний, то свої слова про смак автора забираю назад;

    класні, нуарівські з урахуванням українських колориту й реалій, персонажі.

    Успіхів на конкурсі!

  • Електровоз до Харкова (Дискваліфіковано. Автор не проголосував)
    2014-02-06 16:32:44

    Ну-ну. Давайте без офтопу і побиття одного дуетом. Я не міг не відреагувати, коли Л.Л. перевела на мене те, що переводять залізничники. А от глибоко метафізичне питання письменництва я не берусь досліджувати.

  • Електровоз до Харкова (Дискваліфіковано. Автор не проголосував)
    2014-02-06 16:21:11

    Л.Л., я зрозумів, чого ви не вподобали твору. Бо ви - залізничник. Я вгадав?

  • Дорога в іншу реальність
    2014-02-06 13:28:47

    Ясно, все правильно.

  • Мандрівник
    2014-02-06 11:38:58

    Читається цікаво. Заважають не зовсім вдалі описи. Точніше, не зовсім до місця. Ну і головне зауваження - мені не вистачило антуражу, колориту. Вийшли наші землі з чужими іменами, НМСП. Успіхів, авторе!

  • Легенда про чорних вовків
    2014-02-06 11:36:39

    Казка для дорослих. Непогана, легко читається. Не сподобалось те, як вовчиця радіє, що не всі народили вовченят. Це ж питомо людська реакція, чого так вовкам мислити? Успіхів!

  • Електровоз до Харкова (Дискваліфіковано. Автор не проголосував)
    2014-02-06 11:32:55

    Коли я писав про пародію, то не бачив допису Чернідара. Я говорив про пародію на фантастичний детективо-екшн-трілер взагалі, а не про якийсь конкретний твір.

  • Електровоз до Харкова (Дискваліфіковано. Автор не проголосував)
    2014-02-06 11:31:10

    Ну, Капітошко, не з усім згоден. Так, я вважаю, що твір написано у жанрі пародії. Тим паче пародії такої, як саме я люблю: коли з абсурдними судженнями, поведінкою і вчинками. Типу фільмів із нині покійним Леслі Нілсенем.

    Так, я згоден, що у творі наявні мовні помилки.

    Але стосовно шляху до "повної деградації", переконаний, ви навіть не перебільшуєте, а просто неправі. Врешті, хто його зна, що веде до деградації? Дві тисячі років гонитви за високими християнськими цілями поки що теж чудес не натворили. 20-те століття - найкривавіше в історії люства. Так, може, то ваші орієнтири кудись не туди ведуть?

    У нас куди не глянь: кожен високопосадовець не лише володіє високою посадою, а й заразом - високою мораллю. І кожного, певен, теж обурили б згадані вами моменти, якби їм трапилося це оповідання. Але, результат їх, високопосадців та інших високоморальних людей, як кажуть, на лице.

    Та і взагалі, чи варто табуювати мотиви, подібні до висвітлених у цьому оповіданні? Я особисто власних думок не боюся і здатен переварити "кашу" будь-якого рівня моральності.Інші нехай вирішують за себе самі.

  • Краплина райдуги
    2014-02-06 11:05:20

    Чудово. Професійно в усіх сенсах. Класний світ. Знову ж таки, кидаються в очі деякі штампи, однак я це недоліком не вважаю - куди без них? Красива вміру і зі смаком, мова. Автор вгадується. Або новий на конкурсі, але із якісним, напрацьованим стилем. Щоправда, маю зауваження до двох моментів: одне з претензією на обєктивність; інше - виключно субєктивне.

    Отож, з претензією: ГГ боїться смерті, наголошує на цьому, надає перевагу життю асоціала перед смертю. Через невеликий проміжок часу, абсолютно без емоційного наповнення, думає: "Нічого втрачати" і йде на явно смертельний експеримент. Ну, автор ніби вибачається: мовляв, ГГ проаналізував, що не має вибору. Однак, чи такою прагматичною, холоднокровною має бути поведінка життєлюба, зненацька загнаного у глухий кут, перед стрибком у бездонну прірву?

    Друге зауваження, НМСДешне: нудятина наприкінці мене зовсім не спонукає вникнути в суть відкриття ГГ. Перечитувати її теж бажання не виникає.

    Успіху на конкурсі!

  • Дорога в іншу реальність
    2014-02-05 09:04:21

    Читаю твір удруге. Але не тому, що захотілося, а тому що не мав часу ретельно розібрати під час першого читання.

    Пробачте, авторе, але твір мені зовсім не сподобався із багатьох причин: незграбний сюжет, повний суперечностей виклад, відверта невичитаність. От останнє, коли твір вкрай невичитаний, завжди найбільше кидається в око і нараз псує враження від оповідання, НМСД.

    По собі знаю, що Капітан Очевидність чомусь не бажає сидіти поруч письменника в час творення. Натомість залюбки сідає поруч читача. Тож те, що Фантом назвав зайвими уточненнями, спробую виокремити в загальному масиві зауваг. Отож:

    — зайве «було»: «Від Кам’янця-Подільського до гірськолижного містечка «Товтри» було трохи більше десяти кілометрів» (відстань між населеними пунктами змінилася? Тоді навіщо «було»?);

    — «Увагу привернув невеличкий котедж. Він не був схожий на господарське приміщення» — Враховуючи, що котедж — це невеликий одноквартирний житловий будинок, то він не повинен бути подвійно «невеличким» й не має бути схожим на будь-що, окрім одноквартирного житлового будинку;

    — «Знаменитість, — пояснила покоївка» — не зовсім доладне оформлення прямої мови, зважаючи на те, що словом «знаменитість» покоївка й так пояснила. Нащо ж дублювання? Хоча, тут можна не зважати, адже навіть у відомих творах часто можна зустріти подібні конструкції. Ну, а про «знаменитість» «знаменитості» — далі;

    — «Раптом світло у ВІКНАХ згасло. Я втратив цікавість до того, що відбувалося за ВІКНОМ. Дивитися в освітлені ВІКНА значно цікавіше, аніж у темні.» — окрім потрійних ВІКОН можемо спостерігати за появою Кепа в останньому реченні;

    — «Розріз довгої шкіряної спідниці оголював стрункі ноги в чорних панчохах й оксамитові підв’язки такого ж зеленого кольору, як і корсет». Що ж, якщо попри мої припущення це писав чоловік, то жіночої критики щодо цього моменту йому має дістатися удосталь. Приблизно так, гадаю, мали виглядати «інтердівчатка» з «інтуристів», а не знаменитості з цілим статком на шиї. Тим паче такий гардероб не личить образові «містичної» панни. Бо ще трохи і всі її «таємниці» стануть явними. Хоча, і тут можна не зважати. Знаменитості усього світу інколи теж демонструють відвертий несмак в одязі, так же?;

    — «Я сидів за столиком, битий лихоманкою, наче температура тіла у мене була за сорок». — НМСД такі порівняння — перебір. Ну, розумію, якби ГГ щойно вибрався зі смертельного двобою із вовкулаками чи якби раптом пізнав вселенську істину. Та якби хоча б голяка пробігся по тих засніжених схилах. А так виходить якась невмотивована хворобливість. Якщо ж це така грандіозна ейфорія від вигляду нікому не знайомої знаменитості (!), то чому у розмові з нею ГГ лишається холоднокровним мачо? Та й взагалі, його трясе від вигляду дівчини, зате від нокаутуючого удару в тім’ячко — так ото: повалявся трохи і здивовано знизав плечима. Також слід знову звернути погляд до Капітана Очевидності, котрий категорично заявляє, що при лихоманці й так кидає в жар, без уточнень про те, що температура піднялася. «Без сумніву, я відчував запал разом з іншими...» — ні, у Кепа іще лишилися сумніви після того побиття лихоманкою;

    «— Вікторія!

    — Роман! Викладач Вищої Етики.» — нагадало сцену із відомого кіно: «зам начальника главка». Але це, скоріше за все, НМСД, адже я так просто не відрекомендовуюся і все;

    — Гаразд, якщо ГГ примрілося крізь дим, що очі панни світяться хтивістю, то звідки він взяв, що її зіниці — крутійські, адже сам уже пару разів зауважив, що не бачив їх крізь вуаль?;

    — «Вона злегка нахилилася вперед, щоб я краще розгледів декольте, наче вже побаченого було мало. Спокушала мене». — тут уже авторові вирішувати: або це знову бешкети Кепа, або дівчина злегка нахилилися із будь-яких інших причин, крім спокушання, наприклад нюхнути одну із квіток на столі;

    — Вікторію-Вілену вже й без мене зауважили;

    — «Вона допивала чорний чай зі смаком ванілі» — як плюс до незграбного вбрання, це остаточно вбило моє враження від Вікторії. Саме зі смаком ванілі? Ароматизатор, як у кабаку, чи екстракт, як у посередньому ресторані? Вона ж каменюку носить на шиї (пробачте, іще одна ознака «аристократичного» смаку), то що не може дозволити собі пити чай із власне ваніллю? Я розумію, що у чистому вигляді ваніль додають лише в «Кока-колу», але, гадаю, такою бормотухою, як чай із будь-яким смаком, вишукану панну поїти ніззя;

    — «Я побоювався говорити про це з малознайомою людиною. Навіть якщо вона жінка» — тут я не зовсім зрозумів. Навіть, якщо вона жінка? Тобто малознайомим жінкам — більше довіри, ніж малознайомим чоловікам?;

    — «Мій піднесений настрій псувався. Приїхав у гірськолижне містечко, щоб відпочити й розслабитися». — то його піднесений настрій насправді був викликаний не потенційними амурними стосунками із красапєтою, а приїздом у гірськолижне містечко? Так він приїхав же ж, мінімум, вчора. І чого автор розжовував про ті залицяння, коли все щастя замикалось довкола відпустки?!;

    Тепер я припиняю повторне читання, адже бачу, що виконую невдячну роботу — замість автора вичитую оповідання. Тож наступні неоковирності не коментую. Хіба, із того, що запам’яталося, — 2 яскравих моменти:

    1) Софійка і ГГ обговорюють таємничу панну, далі одне одного перепитують прямим текстом, чи знають про неї хоч щось і обидва віднєкуються. Врешті в тому ж діалозі ГГ називає невідому «Вікторією», а Софія не лише не звертає на це уваги, а й сама відповідає саме про Вікторію. Іще й у підсумку ГГ міркує, що та таємнича панна — точно Вікторія. Комедія? — Ні, серйозне оповідання з претензією не лише на детектив, а й на якісь паралелі із політичною ситуацією. Хоча, знову ж таки, останніми подіями тут й не пахне — старшина і гетьман знущались над Україною рівно стільки, скільки я себе пам’ятаю;

    2) Софія згодом стає Сонею, певно, аби не повторятися. Гадаю, це недоречно. Але зручно: беремо персонажа на ім’я, скажімо, Сергій і, аби не повторятися, кличемо його: Сєра, Сєрий, Серьожа, Сергійко, Сєрж. Може, й виправдано, а чого б і ні!

    Що ж, авторе, успіхів! Без тіні сарказму зазначу, що на конкурсі буває всяке і не здивуюся, якщо цей твір пройде до фіналу.