Вернуться на страницу

Comments: 67

  1. Та й я знаю. Можу на противагу нагадати тортури "білих" комісарів. Та змагання на знання тортур одних і других влаштовувати зайве. Для мене показовим є кількість вбитих, для вас щось інше, а ми тут будемо списи ламати і залишимось кожен при своїх. Це буде не дискусія, а хвальба хто що знає. Воно нам треба?

    Краще вже поговоримо про розвиток вигаданого світу.

    Папа Римський засуджує в проповіді вживлення чіпів в людське тіло. Прогрес все ж не зупиняється. Чіпи вдосконалюються. Нарешті доходить до винаходу самозростаючого нано-чіпу, який вживлюють зародкові з пробірки. Отримують дуже здібного інженера. Продовжуються досліди і вдосконалюються нанопласти. Енпланти - геніальні люди в своїх вузьких областях. Хтось гарно пише картини, хтось прекрасний математик. Церква засуджує, з'являються протестні рухи, які вимагають обмежити права енплантів. В основі лежить страх і заздрість до геніальних енплантів. В той же час енпланти також починають організовуватися, щоб захиститися, це викликає нову хвилю проти них. Вчені знають, що нанопласти - складні структури, які зростаються з мозком так, що їх не можна видалити оперативно і вони дають можливість впливати на носія. Багаті і впливові також знають властивість нанопластів, що можна больовими стимулами примусити носія до покори. Жоден політик чи багатій не дозволить, щоб його дитині вживляли нанопласти. Є розуміння, що енпланти можуть завдяки своїм покращеним здібностям витіснити дітей впливових людей на узбіччя життя. Папа оголошує енплантів вигадкою диявола. Цим користаються політики і проводять низку законів про обмеження прав енплантів. Бунт енплантів. Хаос, революція. Але люди володіють перевагою, вони можуть застосовувати біль. Люди без нанопластів перемагають і встановлюють новий порядок, де енпланти - раби. Церква аплодує. Перемога божого створіння над диявольським.

  2. Люди без нанопластів перемагають і встановлюють новий порядок, де енпланти - раби. Церква аплодує.

    от починаючи із цього моменту - не вірю. Не кажучи вже про офіційну мораль, коли такі "одноразові" вистави є не підпільними (в це ще я можу повірити - окремі забаганки вироджених багатіїв wink ) а нормою суспільства.

    втім, дискусія явно йде по колу, мабуть варто завершувати. Проте, якщо розгорнете в повість - пишіть, покритикую ще wink

  3. Знову віра або невіра... Церква організовувала жахливі злочини, є історичні факти. Моральний кодекс будівника комунізму був, та хіба це міняло суспільство партійних небожителів і маси робочого бидла в кращу сторону. Наша українська віп-арня ходить до церкви, а вбиває наших дітей, та ми будемо не вірити, що це можливо в демократичному християнському суспільстві, з гуманною мораллю і найкращим в світі судом. Ви маєте рацію, що дискусію треба завершувати. Не вмію переконливіше переконувати smile

  4. Ви письменник, чи як? повірити можна у будь-що в рамках твору.

    а в цілому - попробуйте зрозуміти різницю між напрямком ідеології і її конкретною реалізацією. Га? і перечитайте ось цей кусочок.

    Не кажучи вже про офіційну мораль, коли такі "одноразові" вистави є не підпільними (в це ще я можу повірити - окремі забаганки вироджених багатіїв ) а нормою суспільства.

    комунізм та фашизм гуманістичні ідеології, нацизм в меншій мірі, але теж гуманістична. Ви ж описуєте світ, де гуманізмом не пахне в принципі.

  5. Ну сам факт виникнення дискусії вже позитивно характеризує твір, як на мене. Однозначні, чорно-білі твори ніколи не спровокують обговорення, там і так все ясно. І разом з тим - нецікаво wink

  6. Фашизм поставив євреїв поза людьми - це офіційна доктрина ідеології. Раби в Римській республіці не вважалися людьми також абсолютно легально. У вигаданому суспільстві енпланти теж винесені за межі людства. Я розумію про що ви кажете, але гуманізм стосується людей, якщо ми говоримо про будь-яке суспільство. Між господарями існують закони і мораль, та енплантів вони не мають за людей, відтак до них і не застосовуються закони і мораль. Умгу, гуманізмом і не пахне, а чому повинно пахнути, коли йдеться про рабовласницьке суспільство і про стосунок до рабів, про антиутопію? І психологія раба сильно викривлена, спотворена. Я розумію, що вільній людині її важко уявити, але і ви письменник, то на уяву скаржитись не повинні.

    Дякую, Ал, я просто стараюся зрозуміти, де є помилки в оповіданні. Якщо Чернідар не може повірити, то або я написав дурне, або мені попався дуже недовірливий читач. wink

  7. о, я-я... поговорим... нє, не про фашизм, про нацизм.

    прогресу не помітно? пояснюю - рабом міг стати будь-хто. Нацизм - дикість як на 20 століття, але в порівнянні із офіційною ідеологію римської імперії - це велетенський прогрес.

    або я написав дурне, або мені попався дуже недовірливий читач.

    отого й рекомендую приїхати на майстер-клас, послухаєте когось, хто авторитетніший для вас. Ні ви не написали дурного, ні я не надто недовірливий, ви написали НЕ ТАК!

    кожне мистецтво має свої умовності. Якщо на сцені висить тряпка із намальованим деревом - я можу заставити повірити себе, що події в лісі. Якщо ж там намальовані хмари... повірити, що це ліс означає насилувати свої відчуття.

    ех... от тепер таки все, у мене вільний час закінчився, сподіваюсь у вас набралось достатньо коментів, щоб сюди частіше заглядали інші рецензенти wink Слухайте їх, а більше нічим помогти не можу.

  8. Та я не проти побувати на майстер-класі... Ми вже про це говорили.

    А я не знаю що НЕ ТАК. Де там хмари замість лісу. Чесно. Жаль що я так і не зрозумів, як воно ТАК. Та дякую, що ви витратили свій вільний час на мене.

  9. Сподобалося. А от в кінцівку не повірив. От якби Макс сприйняв загибель Джульєтти, як смерть домашньої кішки, тоді б виглядало правдивіше. Хоч це моє особисте враження.

    Щиро Ау Тор

  10. Дякую, Ау Тор. Не може людина сприйняти загибель коханої, як смерть кішки. Та якою сволотою не є Макс Голден, але полюбив вперше по-справжньому. Це само по собі потрясіння. Та він моментально втрачає кохану. Потрясіння в квадраті. Та яка ще реакція може бути? В такому фіналі зосереджена вся сіль. Є надія для зміни нелюдів господарів, бо не всі вони втратили людське. Ви згадайте Шекспіра, який в кінці показує, як два ворога відмовляються ворогувати, бо через їхню ворожнечу загинули їхні діти. Страшна трагедія, страждання батьків і моментальне очищення від чорної злоби, яка жила в кількох поколіннях двох родів. Тут все тримається на Шекспірі. Тому в кінці мусить бути надія. Сталася трагедія, але є перетворення нелюда в людину. Як інакше вирішити проблему перемоги добра? Невже Макс Голден мусить залишитися мерзотником? Всіх повбивати, а в результаті світ не став добрішим ні на грам. Ви мене штовхаєте на Темний бік сили? wink

  11. Гарно. Сподобалося. Голосуватиму. Хоча, звісно, питань до Вашого світу багато. Все ж якось не віриться щ такими дорогими іграшками будуть розкидатися наліво-направо. Найімовірніше - що навіть коли вони фізично вмиратимуть їх потім ставитимуть на ноги, витираючи відповідні спогади, латаючи і т.д. Хоча тоді це значно змінить Ваш задум.

  12. Дякую, Злий.

    Майже ніколи господарям не шкода розкидатися тими, хто під ними. Сталін зі своїми полководцями кидав у м'ясорубку сотні тисяч солдат, християн десятками і сотнями рвали дикі звірі на потіху публіці, особливо жорстокий орден відправив на небо з димом тисячі відьм. Нерону закидають, що він спалив Рим з частиною жителів, щоб написати вірш. Тому легко уявити собі світ, де господарів мало, а енплантів рабів багато. Їх не жаль. Та хто і коли їх жалів? Про гуманізм все більше розмови oh oh

  13. Людей не шкода - шкода іграшок, компютерів, автомашин - бо за них гроші плачено) все ж останнім часом - тенденція до всілякої політкоректності в термінах - можливо це перейде й безпосередньо до ставлення до людей і іншого. Хоча - може бути і по Вашому.

  14. Сторгувались wink

  15. Дякую, сподобалось.

    Автору зичу вдачі і сподіваюсь, що він отримає свій майстер-класс.

  16. Дякую, Олено. І вам бажаю успіху, може ми на майстер-класі зустрінемось. wink

  17. Ваші слова б... та координаторам у вуха.

    Але у такому оточенні в мене не багато шансів. Зате програвати буде не соромно.

  18. Попадання в фінал вже не поразка. Хоч і не попадання теж не поразка, бо є серед тих, що вилетіли, хороші оповідання.

  19. Цілком згодна. Деяких шкода дуже. Але то лише конкурс.

  20. 2012-04-04 в 04:00:52 | ВсеволодАльтаїрченко

    Мені дуже сподобалось. І романтика, і сум, і біль.

    Але файно було б, якби кінець був виразніший. Куди ці всі переживання привели сенаторського сина? Ну врізався у міст, ну постарів на 10 років... але що далі? Варто було б, імхо, або скоротити його душевні муки, або вже привести його до чогось більшого, ніж ДТП чи спроба самогубства.

    На приклад, він міг би боротися за права енплантів; або шукати іншу таку дівчину, як Джульетта... може іншу енплантку; відмовитися від шикарного життя і зайнятися філософією... Це я так, «навскідку». А ще краще - зовсім вже несподіваний кінець.

Вернуться на страницу
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Имя и сайт используются только при регистрации

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(requried)