Вернуться на страницу

Comments: 15

  1. Вітаю, авторе, з відкриттям конкурсу.

    Розкажу, як я читала цей твір.

    Отже, спочатку все було добре. Видно, що автор писати вміє, знає основи сюжетотворення, розуміє, що персонажів треба пропрацьовувати...

    А потім дійшов до своєї улюбленої теми - комп'ютерних іграшок - і геть втратив голову. Забув про всі літературні навички. І зрештою навіть замість описувати ігрові справи, сам з головою поринув у гру.

    Кілька разів протягом гри автор згадував, що пише твір на конкурс. "Треба додати чогось суто українського, чугайстра з мавками - це додасть голосів". "Треба згадати про війну на Донбасі - це актуально, без цього ніяк". "О, треба ще про Бога згадати - щоб ще й моралістів задобрити".

    Закінчення з "порятунком світу" - гідна крапка такого твору. І далі, хоч і обіцяєте, що буде, але краще не треба.

    Приблизно з такимии відчуттями я читала ваш, авторе, твір. І хоча це поки що єдине прочитане, в топ його брати не хочеться вже зараз.

    Але в будь-якому разі бажаю вам успіхів.

  2. Десь до половини все було просто супер.

    Далі все було трохи (нмсд) ...не так добре.

    Хоча зрештою, нічим це опівідання не гірше за твори інших знаних митців.

    І це засмучує...

  3. 2018-03-02 в 12:29:04 | Ката Стифан

    На жаль згоден з двома попередніми коментарями. Від оповідки двояке враження. Перша частина добре продумана, цікава, затягуюча з живими персонажами. Друга - звичайний бойовичок з стріляниною і погонями.

    Посил цієї історії для мене якийсь змазанний. І мораль не зовсім зрозуміла, хоча на перший погляд ось вони, роботи для захисту Вітчизни. Також шкутильгає логіка другої частини, як от ділок-бандит повірив на слово людині, яка обікрала його і не потребував для початку гарантій знищення роботів. Потім його шпиги бачили, що сімя втікає за кордон і легко їх відпустили. І чому вбили його подругу, адже живою вона була б важливіша для них. Просто в якийсь момент автору стало забагато двох претенденток на серце героя. І чому, якщо події відбувалися в наш час - не має реакції на бойових роботів перехожих, поліції, влади?

    З другого боку розумію, що обмеження обєму, другу частину довелося скомкати. Сам іноді так роблю. Також схоже, що це заготовка більшого твору, тому деякі непонятки (як от бандит пацифіст, який відмивав кошти і був категорично проти бойових роботів, зате люди його були готові вмить розчехлити зброю) напевно в далі буде знайшли б пояснення.

    І в той же момент бувають цілісні оповідання не залежно від обєму. Можливо варто було залишити лише одну любовну лінію (вони і так не сюжетоутворюючі), натомість детальніше зосередитися на пропрацюванні другої частини оповідання.

    Але в цілому автор вміє писати, тому не відмовився би почитати інші його твори.

    І ще. Читаючи першу частину, я підозрював, що далі буде літ РПГwink як варіант розвитку подій для великої історії, особливо, якщо взяти до уваги, що ГГ программерcool smile

  4. в топ його брати не хочеться вже зараз.
    Не влучив в читача. Знову. Не буду робити з цього трагедію. Це ЗФ.

    А потім дійшов до своєї улюбленої теми - комп'ютерних іграшок - і геть втратив голову.
    Комп'ютерні іграшки - це зовсім не іграшки. Це основна проблематика твору. Шкода що за попереднім враженням цього не помітно. І це не те, щоб моя улюблена тема, а одна з тих проблем, що мають бути висвітлені.

    Кілька разів протягом гри автор згадував, що пише твір на конкурс.

    Вибачаюся, що це так сприймається. Заради всього цього твір взагалі писався. Звісно можна жити у вигаданому світі і писати про далеке майбутнє. Але симбіоз є вже зараз. І зараз є проблеми. Обходити? Звиняйте.

    але краще не треба.

    Ідеї кружляють у повітрі. Може все ж знайдеться автор, що захоче написати про це. wink

    Перша частина добре продумана, цікава, затягуюча з живими персонажами. Друга - звичайний бойовичок з стріляниною і погонями.

    Що не так зі звичайною стріляниною і погонями? Чи всім було б цікавіше читати про рефлексію героя і його пошук сенсу буття?

    І ще. Читаючи першу частину, я підозрював, що далі буде літ РПГ

    Тут будь-ласка докладніше. Можливо наступного разу не розчарую читача.

    В цілому всім дякую за коментарі. Критика стимулює рости і не спинятися на місці.

  5. 2018-03-04 в 00:08:31 | Ката Стифан

    Про Літ РПГ. Просто вони зазвичай починаються, що автор або інвалід, або скалічився і "замурований" у власному тілі і потім зявляється можливість жити повноцінним життям в гіперреальній компютерній грі. Перша ассоціація в мене з "Самый странный нуб" А. Каменистого От я і подумав, що тут так само буде...

    Тільки якби тут було літ РПГ, то є цікава відмінність - сам каліка програміст і може створити гру-нову реальність під себе так би мовити. Це, нмсд, новий поворот.

    Що не так зі звичайною стріляниною і погонями?

    Зі "звичайною" все не так, а незвичайна цілком влаштувала биsmile

  6. 2018-03-04 в 20:51:03 | Спостерігач

    Ого такого ще на ЗФ не було. Першеж оповідання і по темі, і актуальен і фантастика. Три з трьох. Це плюс.

    Актуальність твору - це колосальний плюс. Я особисто взагалі не розумію як Український письменик може писати про щось не пов'язане з поточною війною.

    Але надто багато запхнули у твір , та щей не влізло. Вцілому якщо закрглите історію і зробите її закінченою у форматів 30К знаків - буде тверда оцінка добре. І навіть продати таке можна.

  7. Перша частина читається добре. Ефект новизни виник тому, що я раніше не чув про таку людину - Жана-Домініка Бобі, і навіть не знав, що в повністю паралізованому стані можна було написати книгу.

    Далі справи пішли значно гірше. Виникає відчуття, що перед нами чистісінька компіляція.

    Найтиповіший набір штампів - щось типу коробки з конструктором лего. Причому, кожен наступний фрагмент автор навіть не прописує, а просто позначає, все більше і більше схематично. Типу того: ну що там ще писати, адже ви і самі все вже знаєте, що там має бути в подібних, вже багато раз описаних ситуаціях.

    Хтось із критиків примудрився побачити в оповіданні згадку про симбіоз. Я, як не намагався - не зміг. Якщо тут і йде мова про будь-який симбіоз, то на рівні «людина - друкарська машинка». Не більше того.

    Технологія порятунок людства подається теж неймовірно свіжо. Спочатку автор створює проблему, начебто загрозливу людству, а потім сам же рятує його від цієї проблеми.

    Так слався, слався навіки великий подвиг ...

  8. Спостерігач:

    «- не актуально для України.

    - Відсутність актуальної для України теми.

    + актуальна для України подача.»

    Перечитав ще раз умови конкурсу і повний текст правил - ніде подібних вимог не знайшов.

  9. Враження, що автор просто тестував якусь свою літературну систему на читачах. Набрав купу тем, які зараз у "мейнстримі" і так добряче перемішав.

    І пише ж непогано. Початок дійсно зацікавлює, а потім розумієш, що це просто синтетичний тест.

  10. Згідний з попередніми коментаторами: перша частина вийшла дуже гарною, а от у другій дуже багато всього зібрано. Напевно, автор намагався вміститися в граничний об'єм? Але, не дивлячись на це, мені розповідь сподобалася, Удачі на конкурсі!

  11. 2018-03-26 в 11:52:48 | Марина

    Дівчина. Молода дівчина...

    Уже зараз є технології, коли людина за допомогою думок друкує на клавіатурі, а Ваш ГГ мязи ока прокачує.

    І програміст би написав "Hello, world!"

  12. Уже зараз є технології, коли людина за допомогою думок друкує на клавіатурі, а Ваш ГГ мязи ока прокачує.

    Цікаво чи є це все зараз у вільному доступі?

    Звісно початковий задум передбачав використання цієї технології. І це буде в розширеній версії.

    І програміст би написав "Hello, world!"

    Оповідання про українського програміста. wink

    Дякую за відгуки.

  13. 2018-03-26 в 20:30:22 | Тетяна

    Твір зачепив. Спочатку - в позитивному сенсі, потім - в негативному.

    Як і більшість коментаторів, вважаю, що перша частина твору краща за другу. На мою думку, це вийшло тому, що перша частина, умовно кажучи, про те, як інвалід намагається залишитися людиною: спілкуватися зі світом, працювати. І йому співчуваєш, у героя віриш. У другій частині герой, не опанувавши до кінця людське, перетворюється на надлюдину-напівбога: викрадає мільярди, очолює кампанію, стає творцем бойових роботів, і - байдужим до життя близьких. Як наслідок, зникає співпереживання (людині співчуваєш, надлюдині - ні), виникає відчуття НЕ ВІРЮ. До того ж, зустрічаються ляпи. Бандит-пацифіст виглядає дивно, та особисто мене більше вразило те, що герой, як виявляється, міг спокійно залишити лікарню (у візочку або у тілі аватара), відвідати близьких, та не робив цього, доки не виникла смертельна небезпека. І це, на мій погляд - один з головних прорахунків.

    Людина з обмеженими можливостями сприймає світ дещо по-іншому. Гроші, вплив для неї другорядні речі. Вони підпорядковані головній меті - зробити спробу повернути те, що було втрачено: відчуття, рухи, здатність пересуватися. Все те, що для нормальної людини є природним, для інваліда - розкіш, цінніша за мільярди та директорську посаду. І думка інтелектуала-винахідника, за логікою першої частини твору, повинна була йти саме в цьому напрямку: я вже вмію спілкуватись, тепер мені (чи моїй свідомості у штучному тілі) час вже вчитись ходити. Приблизно такий розвиток подій очікувався, але все пішло не туди. Герой, не підіймаючись з ліжка, має амбіційні плани керування світом і долею інших (саме так це сприймається). Тому йому припиняєш співчувати. А шкода.

    А могли ж бути інші варіанти розвитку цієї історії.

    Тетяна

  14. Тетяно, приємно бачити вдумливий відгук. Я не намагався зробити героя на сто відсотків хорошим. На цей момент Максим найскладніший зі втілених моїх персонажів. Але видно не вийде з мене постмодерніста. Все ж хотілося проілюструвати, що близькі люди - це важливо. І що доля - це не просто тільки іграшка.

    Дякую, що не залишилися байдужими.

  15. 2018-03-27 в 15:32:55 | Тетяна

    Дякую, авторе!

    Частково ваша задумка вдалася. Твір примушує замислитись над тим, що у житті є по-справжньому важливим. Це - великий +.

    Та погратися з твором після закінчення конкурсу, розглянути інші гілки розвитку сюжету та характеру ГГ, мені здається, не завадить.

    Тетяна

Вернуться на страницу
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Имя и сайт используются только при регистрации

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(requried)