ахаха...ну чому ж не наважується)) це не через назву...це тому що твір повний брєд)) єлє-єлє читалось...дофіга незрозумілих слів...імен...все наплутно....а ще авторе, вчіться правильно будувати речення і використовувати в ньому один час, а бажаніше - в абзаці. А то у вас оповідання - олів'є!
Був претендент на місце в топі, але жереб випав на інше оповідання.
А це я читала за дуже цікавих обставин, і результат теж виявився цікавим.
Було це вночі; я чекала нічну радіопрограму, де мав давати інтерв'ю мій кумир. Початок - о першій ночі та ще й між робочими днями. Спати хочеться неймовірно. І водночас - страшенна нетерплячка почути кумира. А тут ще треба читати конкурсні оповідання, щоб встигнути проголосувати.
Я й почала читати, щоб згаяти час - черга якраз дійшла до цього твору. Читала й думала: ну й маячня! Взагалі, жанр явно не мій, і такі твори зазвичай не справляють на мене враження. Однак я сама не помітила, як воно мене захопило. Збагнула це я лише на ранок, коли на превелике здивування виявилось, що я пам'ятаю і оповідання теж, а не лише інтерв'ю з кумиром.
Значить, автор зумів так написати навіть в "не моєму" жанрі, що захопив. Це варто місця в топі; вирішила, що візьму на двійку, якщо не трапиться конкурентів. А конкурент трапився, і жереб вирішив долю моєї двійки... Може, це й правильно - чи варто керуватися в виборі пристрастю до кумира, який до того ж не має жодного стосунку до літератури?..
Comments: 3
ахаха...ну чому ж не наважується)) це не через назву...це тому що твір повний брєд)) єлє-єлє читалось...дофіга незрозумілих слів...імен...все наплутно....а ще авторе, вчіться правильно будувати речення і використовувати в ньому один час, а бажаніше - в абзаці. А то у вас оповідання - олів'є!
Був претендент на місце в топі, але жереб випав на інше оповідання.
А це я читала за дуже цікавих обставин, і результат теж виявився цікавим.
Було це вночі; я чекала нічну радіопрограму, де мав давати інтерв'ю мій кумир. Початок - о першій ночі та ще й між робочими днями. Спати хочеться неймовірно. І водночас - страшенна нетерплячка почути кумира. А тут ще треба читати конкурсні оповідання, щоб встигнути проголосувати.
Я й почала читати, щоб згаяти час - черга якраз дійшла до цього твору. Читала й думала: ну й маячня! Взагалі, жанр явно не мій, і такі твори зазвичай не справляють на мене враження. Однак я сама не помітила, як воно мене захопило. Збагнула це я лише на ранок, коли на превелике здивування виявилось, що я пам'ятаю і оповідання теж, а не лише інтерв'ю з кумиром.
Значить, автор зумів так написати навіть в "не моєму" жанрі, що захопив. Це варто місця в топі; вирішила, що візьму на двійку, якщо не трапиться конкурентів. А конкурент трапився, і жереб вирішив долю моєї двійки... Може, це й правильно - чи варто керуватися в виборі пристрастю до кумира, який до того ж не має жодного стосунку до літератури?..