Вернуться на страницу

Comments: 7

  1. Бла-бла-бла-бла!

    У мене все. hmmm

  2. Йой! Абзаци в студію. Пожалійте читачів. shock

  3. А шо це було, взагалі? gulp

  4. 2019-05-16 в 20:42:49 | Олесь М.Гоцак

    на мій погляд автор довів ситуацію до абсурду, використавши його як метод. Гіперболізація, шалені цифри, хронотоп розтягнутий до неможливості... Власне чом би й ні? Можна, якщо скажімо, це гумор, чи сюр чи панк якись, а тут такого ніби не помітно. ось дивіться - стільки подорожують, і що раніше не було суїцидів чи деменцій? Отже, все ж варто було зменшити сюжет до якоїсь конкретної подорожі (не такої тривалої). Ну і згадка про Ніцше... гадаю через такий термін про нього не згадають. Атож, це авторський текст, що вибивається із іншого потоку слів. Ще - психологи діагнози не ставлять) Хоча якщо це була б антиутопія -можливо. Ну ось такі враження - успіхів...

  5. 2019-05-19 в 20:08:13 | карась

    Гігантоманське оповідання. Щось у цьому навіть є... ну таке, знаєте, гіпнотичне. У цій [підставити потрібне]льярдрічній експансії. Не можу сказати, що читати було саме цікаво, але атмосфера не залишила мене байдужою - у першій частині. Справляє певне враження, хоч затягнуте й без абзаців.

    (Які вже тут, справді, питання до реалістичності, тут світи підкорюють за дві години, а хроніст, здається, так само вічний, як імператор. Чи те, що вони вічні - метафора? Чи що відбувається?.. Ну ок, нехай, справді вічні, таке припущення. Нехай можна зробити вуглецеву форму життя вічною у цьому світі у якийсь спосіб, не будемо на цьому зупинятися.)

    Але потім уся ця циклопічна історія дрібнішає, дрібнішає - рахунок іде на роки, а далі навіть дні - і цікавість втрачено. Жанр перелицьовується в космічний трилер. Я не те щоб проти, але це було раптово.

    (Ніцше мені теж не сподобався, хто б там того Ніцше пам'ятав через [підставити потрібне]льярд років.)

    Ну, і припущення, що вони покинули ноосферу, тому така біда з екстрасенсами і здоровим глуздом, теж якесь е-е. Чи не можна сказати, що, будучи розумними формами життя, герої пруть свою ноосферу із собою [підставити потрібне]льярд років?

    Останній гіперстрибок викликає питання на кшталт "а шо, так можна було?", а революційний заклик у фіналі видається якимось приклеєним. І це якось сумно, бо гігантоманія на початку мені (сама не чекала) зайшла - і окремо атмосфера космотрилеру теж перспективна. Але разом - нє. Занадто затягнутиа перша частина, замало абзаців, що ускладнює сприйняття, зарізка зміна перспективи, заштучний щодо розвитку подій фінал.

  6. Масштабно, ідея крута і читати було дійсно цікаво! Хіба це не головне?) так, можна придертися до деяких деталей, але то пусте. Смаки читачів настільки різні, я вже не вперше помічаю, як дійсно цікаві твори просто змішують з багнюкою, а щось посереднє сприймається більшістю "на ура".

  7. Велика

    Текстова

    Стіна.

    Напевно, її з космосу видно. Не кожному конкурсанту судилося подолати таку перешкоду. Як казав один правитель початку 21 сторіччя, біл е вол, мейк Зоряна Фортеця грейт егєн! Але наш герой подивився уважно, та лізти не став. І се мудрість конкурсна. Амінь.

Вернуться на страницу