Вернуться на страницу

Comments: 7

  1. Ніби й фантастика - імпланти, мозкові віруси, Верхні, Нижні, лазери.

    І проблема ніби серйозна - довіряти або не довіряти.

    Але чомусь загальна лінія дуже нагадує певну риторику. Ну ви в курсі: "Війна потріба верхам, а гинуть прості люди. Там нагорі вже про все домовилися, це просто бізнес". Нє, не нагадує? Де Цея? Памфлетик чи не памфлетик?

    Моментами читати цікаво, але в цілому враження не дуже.

  2. 2019-05-17 в 19:04:46 | карась

    Я чогось не розумію: а навіщо верхнім така складна оборудка зі зрадниками, якщо їхньої технологічної потужності й моральної ницості, здається, вистачить на один повноцінний геноцид нижніх - і усе в шоколаді?..

    Ну нехай, таке припущення в сюжеті. Але разом із проблемами пам'яті, довіри, зради, хакінгу мізків воно створює дуже строкату суміш. Мішанину.

    Момент із утечею мені дуже дивним видався: ну, тобто серйозно, два виснажені в'язні загасили без зброї озброєну охорону?..

    Герой, який веде задушевні бесіди із інфернальним собою у дзеркалі, це, суто на мій зіпсований смак, такий штамп, що аж ну.

    Щодо решти приєднаюся до думки попереднього коментатора.

  3. 2019-05-18 в 02:20:24 | Сторонній

    Власне, забагато умовностей, наївності. Головна думка якась дуже проста, навіть, я б сказав підліткова. Загалом, не віриться.

  4. Попри величезну кількість "бруду" у тексті, як то відсутність пробілів після ком і крапок, купу русизмів і одруківок, це оповідання мені сподобалося найбільше з усіх у цій групі. (Хоча ще 4 не прочитані, тож, може фаворит зміниться). Багато чого треба було б доробити, і мова не така професійна, як у інших, проте є непогана ідея, яку можна доопрацювати.

    Окремо вдячний автору за відповідність до теми конкурсу, що тут виявилося рідкістю.

  5. Дякую за чесні відгуки і конкретні зауваження. Все буде прийнято до уваги) окреме вибачення за "бруд" у тексті, адже оповідка писалась виключно у телефонному режимі за не можливості інших варіантів.

    Цея, Вам окрема подяка за надію на те, що не все втрачено

  6. Але ні, йому не ввижалось. Відобреження Ара не поспішпючи підвелось й поповзло до нього. Від такої картини Ар ледь не закричав від жаху, та голос теж його підвів. Спостерігаючи, як він підповз до дзеркала з протилежного боку, Ар повірив в те, що відобреження раптом вискочить і кинеться на нього. Однак цього не сталося.

    Ааааааа...

    І "телефонний режим" не є виправданням для отакого.

    Особливо з сучасними телефонами, на які ставиться "офіс", що навіть слова підкреслює.

    Та й на старіших телефонах – то уло би просто недбальство і неповага. :(

    Але, судячи з тире у тексті – це все-таки не древній телефон. А цілком навіть сучасний.

  7. нормальна така притча, але надто мрачна

Вернуться на страницу