Вернуться на страницу

Comments: 7

  1. Дуже i дуже.

    Собi така суміш з 13 та 17. Юне, але навчаючеєся на своїх помилках. Пошук себе, біг на місці та за собою. Щось таке з посмішкою на обличчі - це оповідання.

    Дякую!

  2. 2009-03-16 в 18:23:37 | Автор цього

    Красно дякую, пане!

  3. ...а не писати епіграфи краще, ніж писати. Хто така ця Таня Малярчук?

    Російська пісня в українському тексті також звучить недоречно. Замість попереджував краще б, на мою думку, попереджав.

    Що ж до самого твору... не знаю. Якийсь він занадто дівчачий та дитячий.

  4. 2009-03-19 в 12:55:33 | Автор цього

    Таня Малярчук - молода українська письменниця-сюрреалістка. (а знати сучасних письменників все ж краще, ніж не знати *показує язика*)

    Аналога української пісні не знайшла, ну а коли вставляють пісні на інглішу - краще? ))

    ЖПС - таки згодна, а дитячість... Ги! Ну хай буде, різноманітність читацьких поглядів завжди радує))

    Дякую, що завітали.

  5. Що я можу сказати автору?

    Насправді, мені подобаються "твори зростання" і коли герой знаходить себе. Бо оповідання саме про це.

    Але що в ньому є? Точніше, чого немає?

    Я розумію текст як діалог автора з читачем. Чи монолог автора, який звертається до читача.

    Це оповідання - монолог автора.. до автора. Таке собі "програмне оповідання", яке підбиває підсумок деякого життєвого етапу. І воно зіграє для того, хто щойно завершив подібний етап. Хто його ще не почав проходити чи вже зробив власні висновки - тому важко буде сприйняти цей твір. Звичайно, якщо читач - не психоаналітик smile

  6. 2009-03-21 в 11:04:58 | Автор цього

    А автор ніколи й не шукав легких шляхів! ))

    Дякую, що завітав, Скай!

  7. Ну а це типу я була)

    Спасибо всем, было очень интересно и познавательно!

    Мур!

Вернуться на страницу