Вернуться на страницу

Comments: 31

  1. Цікаво. Навіть не помітила, як прочитала. Але текст потребує вичитки: багато орфографічних та пунктуаційних помилок. А взагалі, ідею можна розвинути і продовжити, що непоганий романчик вийшов би. Успіхів вам!

  2. Де блохи? Кажіть, буду ловити

  3. Гарне оповідання. Щось таке на стику фентезв з НФ. Вельми цікава ідея. Хоча, як на мене, антропоморфізація Автором міфічних персонажів не вельми переконлива. Вийшло щось у стилі Лесі Українки, тоді як хотілося б чогось більш оригінального (НМСД!smile).

    Кілька технічних зауваг (блохт - в студію!tongue laugh):

    дванадцяти сотиках – сотках

    у дверному прогоні намалювалися контури – у дверній проймі вималювалися обриси

    о цю – у цю

    слів та й усе - слів, та й усе

    з іншого боку – з другого

    Як бачите, не так багато. Ще деякі речення надто кострубаті чи надміру довгі, але то справа поправима.

  4. Дякую за конкретику, пане Зіркоходе, але зауваження приймаю не всі. З сотками і справді дурниця вийшла, а от решту "бліх" того ганебного звання постараюся позбавити. "О цю" вираз цілком прийнятний в українській мові і відрізняється від словосполучення "у цю". Згадайте хоча б два різних вислови "о котрій годині" і "у котрій годині". Інший бік теж має право на існування в українській мові і обмежуватися "другим боком" було б нерозумно. Дверний прогін тут доречний, бо "пройма" термін суто кравецький і, вочевидь є калькованим з російької ("Дверной проем"). Вільне поводження з префіксами ви- і на- на совісті кожного пишучого, а контури чи обриси - яка різниця? Обрис - це ж від слова "риса". Хіба що технічні асоціації заважають нормально сприймати слово "контур". Кома перед "та й усе" неприпустима, бо маємо справу зі складеним присудком "не вірилося та й усе". І взагалі то спірне питання. Зрештою, немає меж досконалості.

  5. Зосередившись на "блохах" орфографічних і пунктуаційних, зовсім забув про антропоморфізацію. Для мене це природно, бо в дитинтсві наслухався історій про антропоморфізовані болячки і блуд. Зрештою, не все, що можемо помацати, насправді реальне.

    А загалом дякую за ретельне прочитання. Читач нині дуже цінний.

  6. мені здалося, що кінцівочка незавершена, чогось не вистачає. І взагалі, вийщло так, триаала зав'язка, далі трохи цікавіше, а фінал, ну, якось... далі українська міфопоетика якось у мене слабко пов'язана із чакрами, вийшло так - частина твору міфопоетична (наша, авжеж), а частина - ніби наукова, але вже ж зовсім не наша. Ну, ясно орійці і таке інше, можна фантазувати як захочеш, однак...

    Але в цілому твір непоганий, написано незле

  7. З чакрами і справді проблема. Рідновіри їх чарами називають, але як на мене, то назва притягнута за вуха і то за співзвуччям. Для санскритського слова "шакрам" в українській мові є приблизний замінник "закрут". Тобто спіраль. Такі трансформації слова у віках і артикуляційних апаратах різних народів цілком можливі. Я, звичайно ж, не наполягаю, але аналог ой як потрібен.

  8. а що - закрут - дуже навіть непогано

  9. Написано непогано, проте - не вразило. Міфопоетики звичайно вдосталь, але всі оті метаморфози...

    Ну, зробив ГГ амулет, ну працює він, то й що?

    Напевно, я не зрозумів усього авторського задуму, даруйте.

    Успіхів.

  10. Ех, звикають люди до фантастики, що тут скажеш? Живе собі чоловік у відьомському селі, міфопоетику хаває ложками. Ну, амулет зробив. І що? Та нічого такого. Просто зміг опанувати сили усіх отих призвідців міфопоетики спонтанно вираженої. Владу тіпа здобув. І не просто так, а в результаті клопітких наукових досліджень природних міфопоетичних аномалій. Оце він, задум і є. Зрештою, я від пана Фантома нічого не вимагаю, хай не думає, що тріль із нори виліз. То я просто коментую, адже будь-який текст різними людьми сприймається по-різному. Не зачепило, значить, не на тій хвилі слухаєте. От і все. А за коментар дякую.

  11. Марно шукала ідею у цьому оповіданні.

    Прохвалити не маю за що.

    Працюйте над метафорами і порівняннями, ліпите їх, як заманеться.

    Все інше сказали до мене.

  12. Хто працює над метафорами і порівняннями (метоніміями, епітетами, синекдохами, гіперболами, літотами і т. д.), той ризикує не отримати задоволення від самого процесу творення тексту. А не отримаєш задоволення ти, то й інші теж його не отримають. Постулат. Що стосується критики, то вона огульна. А хочеться конкретики, бо надто вже нагадує трольські штуки. Де ті незугарні метафори і порівняння? Зрештою, неприйняття тексту - теж гарна характеристика. Але то характеристика обопільна.

  13. Хто не працює над метафорами і порівняннями (метоніміями, епітетами, синекдохами, гіперболами, літотами і т. д.), той ризикує не стати професійним письменником і писати для вузького кола так само лінивих авторів. (Жарт).

    Що до огульності критики, то зверніть увагу хоча б на перший абзац свого твору.

  14. А що такого у тому абзаці? Чим він вам не сподобався?

  15. Авторе, ви знущаєтесь, чи серйозно не бачите?

  16. Не знущаюся. І нічого не бачу. Чесно. Вкажіть, коли Ваша на те ласка.

  17. Спека надворі стояла просто-таки тропічна. Село притихло, ніби зимової ночі. (тут і без пояснень має бути зрозуміло) Навіть невтомні зануди (у такому контексті це протиріччя, оскільки зануди - пасив, невтомні - актив) кури і ті поховалися в тіні, не маючи охоти вилазити під немилосердні промені ошалілого сонця. (масло маслене, плюс тавтологія в описі, зважаючи на перше речення).

    Працюйте над словом, і буде вам щастя. wink

  18. Вам не сподобалася тропічна спека? Йой! Та то ж навіть не троп, а факт! І то доконаний! А Ви знаєте сільську зимову тишу? Ні? Та то найтихіша тиша зі всіх відомих! Якщо вже так хочете, то тільки для Вас виправлю на "кури-зануди". Хоча для мене курка - істота цілком осмислена. Тупа, але зі своїм підлим характером.

    І чого Ви вчепилися до звичайних прикметників, які характеризують кожен іменник окремо? І де тут тавтологію Ви побачили своїми чорними очима?

    Працюйте над толерантністю - і буде Вам спокій.

    І колобочок такий міфопоетичний. Ще й скалиться.

  19. Авторе, не хочете вчитися - не вчіться. Мені то шо?

  20. Чого Ви мене хочете навчити? Невже копирсанню у словах? Чи у примірянні лаврових вінків напівзабутих класиків? Чи хочете навчити відчувати огиду від процесу писання? Чи вважаєте, що відрив від канонів - злочин? Чи вірите, що ті канони існують?

    Чи, може, хочете мене вбити морально? Не вийде. В мене імунітет. Що ж стосується науки, то в тому світі безгрішних не буває. От Ви, наприклад, написали таке в одному з коментарів: "Що до огульності критики..." Що це за лажа з поєднанням займенника і прийменника? Тут, вибачте, має бути щось одне. Або конструкцію замініть.

    Ох, ризикую викликати шквал критики на свою бідну голову, але люби, Боже, правду. Зрештою, маємо справу зі звичайною упередженістю в стилі совковському: не бачив, але не сприймаю.

    А творчість, вона у тому й полягає, щоб ловити кайф від самого процесу, а не мріяти про грандіозний результат. Він, якщо прийде, то буде закономірним ( і якщо ні - теж).

    І ще: "шо" Ви вжили по приколу? Бо якщо це недогляд, викликаний безконтрольністю емоцій, то у мене буде ще один привід їдко Вам зауважити. А, чесно, не хотілося б. Дякую за увагу і менторські потуги.

Вернуться на страницу