Вернуться на страницу

Comments: 62

  1. Добре написане. Поки що з прочитаного в цій групі сподобалося найбільше.

  2. Дякую всім коментаторам.

  3. 2013-02-21 в 22:40:45 | Uncle Creepy

    Сталевий равлик

    Вічна для народів колишнього СРСР тема Великої Вітчизняної війни й надалі надихає авторів, навіть у такому незвичному для неї жанрі як фантастика. Фронтові історії нікого не залишають байдужими. Щемливі спогади про розлуку з близькими й рідними, болісні моменти втрат бойових побратимів, запізніле, притлумлене усвідомлення, що знову, ще раз, вийшов із вогняного вихору цілим і неушкодженим, гірко-солодка мить Перемоги - все це продовжує хвилювати людей, пробуджуючи роздуми про ціну, заплачену за мир. Чим були викликані колосальні втрати перших місяців? Чому, маючи непогані зразки озброєнь, не змогли дати гідної відсічі загарбнику? А що, якби…

    І тут починається безмежне поле для фантазій на тему альтернативної історії, де наші сучасники, завдяки знанням майбутнього, міняють перебіг кривавої бійні, рятуючи мільйони людських життів. Пласт літератури, такий популярний у наших північних сусідів, безперечно має право на існування, однак не будемо забувати, що легка перемога для тогочасного режиму не обов’язково мала означати перемогу людяності. Ніщо не проходить безслідно, важкі випробування дають змогу відчути справжню ціну перемоги.

    Автор оповідання "Равлик-Павлик" не береться змінювати історію, натомість зосередившись на долі однієї людини, хоч і з надзвичайними здібностями. Знайомство з мемуарами учасників бойових дій, глибокі знання з історії військової техніки дозволяють авторові ніби зазирнути у часовий розлом, примусити читача відчути себе на місці простого танкіста з його страхами, надіями, переживаннями, сумнівами. Ми спостерігаємо еволюцію простого сільського хлопця, котрий щодня перебуває на межі життя і смерті. Спершу перед нами постає ніби сторонній спостерігач, від якого мало залежить перебіг подій, котрий радіє хвилинам затишшя, під час яких з такою різкістю погляд зосереджується на, здавалося б, незначущих дрібничках - зеленому листі, подиху вітру, равликові, який так безпечно повзе по холодній броні бойової машини. Це відчуття надреальної чіткості буття, майстерно передане в оповіданні, дисонує з рваними описами боїв, де панує безжально-безглуздий хаос смерті. Головний герой не проходить текст впевненим у власній невразливості, навпаки, він розуміє, що кожен наступний день, крок, хвилина можуть стати останніми в його житті. Привид невразливого "тигра" постійно, зримо чи незримо, присутній в оповіданні, і фіналом історії стає двобій з ворогом.

    Одним з ключових є епізод навчання Павла, передачі знань і вмінь старшим наставником, філософія використання дару. Без цієї необхідної ремінісценції текст перетворюється просто на черговий фронтовий епізод, батальну сцену. Урок самопожертви для майбутнього героя використовується для мотивації його вчинків і слугує своєрідним Рубіконом, який відділяє простого адепта від молодого майстра. Залишається пройти останнє випробування, своєрідну ініціалізацію, переродитися із звичайного провідника суперсили у її володаря. Момент цей подано дуже символічно. На початку оповідання ми бачимо маленького зляканого Равлика-Павлика, замкнутого в своїй маленькій мушлі, котрого нещадна доля кидає в саме пекло. Проте, коли він опановує живий метал бойової машини, читач спостерігає своєрідний перехід молодого воїна на вищий щабель. Павло залишає свою дитячу шкаралупку, його єство вступає в контакт із зовнішнім світом, і врешті-решт, опанувавши себе у цьому новому просторі, він отримує здатність змінювати потік здавалося б незворотних причинно-наслідкових зв’язків.

    Власне, тут і ховається головна ідея твору – це проблема дорослішання, проблема самоідентифікації, а головний висновок – що з долею можна і треба боротися.

  4. Я в захваті, велике спасибі.

  5. Ми, Мамби, ознайомившись із твором та критичним відгуком, не можемо мовчати!!! Гнів та емоції від прочитаного та випитого просяться назовні. Оповідання на тверду четвірку може розраховувати, хоча йому далеко до передових зразків суч. літератури.

    Більше подивування викликала рецензія, бо має кращий вигляд, ніж аналізований твір. Але це тільки на перший, не вдумливий погляд. Адже уважний читач, як ми, відчули іронію, приховану насмішку (замасковану зовнішньою благопристойною формою). Вже з назви рецензії помітно, що рецензент намагається жартувати чи достукатися до підсвідого, дитинного сприйняття дійсності. Равлик сприймається як архетип жіного начала, материнського лона, а відтак захисту і спокою. Фройд зауважував про тісний взаємозв*язок зброї і чоловіка: зброя - символ чоловічої спроможності, позбавлення зброї рівноцінне кастрації. Фройд би плакав від поєдання мушлі і танка ("Сталевий равлик") та надміру фалічних символів. Пафос рецензії перевищує пафосність твору, яка нагадує подекуди рядки з радянських підручників історії "Ніхто не забутий, ніщо не забуте!"

    Знайомство з мемуарами учасників бойових дій, глибокі знання з історії військової техніки

    цікаво було б ознайомитися із переліком опрацьованих джерел, особливо з мемуарами: чи це тільки три томи спогадів Жукова, чи "Малая земля" Брєжнєва, чи спогади рядових учасників тих подій... І звідки така добра поінформованість рецензента про першоджерела?

    Одним з ключових є епізод навчання Павла, передачі знань і вмінь старшим наставником

    Рецензент дещо перебільшує яскраву наявність ключового епізоду, сприймає бажане за дійсне: одна кинута гайка нічого не вирішує...

    Насторожує і викликає сумніви застосування рецензентом невідповідної термінології: 1)ремінісценція замість ретроспекція, 2)ініціалізація замість ініціація. Припускаємо,що відгук за характером є жартівливо-сатиричним, вказівкою чого можуть бути огріхи-натяки.

    І це лише деякі зауваження, без глибокого і серйозного аналізу.

    Отже, рецензія є зразком вмілого використання бурлеску або претензійності, псевдонауковості та гігантоманії.

    Р.S. З 23-тім, шановні танкісти!

  6. Я також у захваті. Стільки уваги до мого твору.

    Ми, Мамби

    Мамба (Dendroaspis) — рід отруйних змій з родини Аспідові. Має 4 види. Інша назва «деревні аспіди». Ці змії надзвичайно спритні, швидкі і кусають звичайно без попередження. Людина може загинути від укусу мамби протягом півгодини.Ми, автори, бажаємо смачного!

    Дякуємо за поздоровлення.

  7. Мамба (Dendroaspis) — рід отруйних змій з родини Аспідові. Має 4 види. Інша назва «деревні аспіди». Ці змії надзвичайно спритні, швидкі і кусають звичайно без попередження. Людина може загинути від укусу мамби протягом півгодини.

    Так ми ще не кусали...Так, лише огледілись.

  8. Проте численні розповіді про навмисний напад мамб на людей є виявом фантазії.

    На жаль, ви тільки плід уяви smile)

    До речі, авторам теж дуже цікаво, хто такий Uncle Creepy, хочеться подякувати за рецензію.

  9. Напевно, не лише ми святкуємо сьогодні День захисника Вітчизни, якщо об*єктивна реальність плавно перетікає у

    плід уяви
  10. численні розповіді про навмисний напад мамб на людей є виявом фантазії.

    Це стосується практично всіх змій. Правда, у мамб характер далеко не янгольський. Все, тікаю звідси, доки й на мене не нашипіли wink

  11. Авторе,

    Відійду від теми отруйних кусючих змій до самого твору.

    Мені сподобалось!!! Гарний сюжет з прописаними героями. Те, що треба!

    Єдиний недолік, який я знайшов, стосується священника. Якщо я зрозумів і прикинув правильно, то описане в оповіданні дитинство ГГ проходило десь в 30-ті роки (ближче до середини), а татко в нього був НКВДистом (вусатий більшовик з наганом). Так от, на жаль, священників в ті роки вже давно репресували, а церкви реквізували для кінотеатрів, складів і т.п. І навіть, якби служитель лишився живий, то він би приховував свою колишню професію. До того ж, якби батька ГГ засікли на дружньому спілкуванні з потенційним ворогом народу, то в Павлика швидко б не стало татка. Тож, на мою думку, краще було б замінити священника на лікаря.

    Удачі!

  12. Так от, на жаль, священників в ті роки вже давно репресували, а церкви реквізували для кінотеатрів, складів і т.п.

    Не всіх. І діючі церкви існували. Я дивився це питання перед написанням оповідання, інакше священника не використовував би.

    "Вторая пятилетка была объявлена «пятилеткой уничтожения религии». Эта кампания имела печальные последствия: в Украине на середину 1930-х гг сравнению с 1913 г. осталось только 9% церквей. Остальные закрыли или разрушили"

    Але залишалися.

    а церкви реквізували для кінотеатрів, складів і т.п.

    Убоге приміщення, руки ще не дійшли. А єдину коштовну ікону священник сам віддав під час голоду на Поволжі.

    І навіть, якби служитель лишився живий, то він би приховував свою колишню професію.

    Не факт - то лише тільки початок сталінських репресій. Та й батьку ГГ натякнули, що не треба контактувати зі священником, але хребтовагрижа - то таке діло...

    Село маленьке. Начальства небагато, "свої люди" - видати батька ГГ ніхто не поспішає.

    Дякую.

  13. Авторе,

    Дивіться, мої "докази" не є прямими, але я думаю їх варто взяти до уваги:

    1. Репресії проти церкви почалися це в 20-х роках XX сторіччя. В результаті 2-ї п'ятирічки (1933 - 1937) УАПЦ була знищена майже повністю (Вікіпедія стаття "Українська автокефальна православна церква 1919–1937"):

    Все священство та активні вірні УАПЦ були заарештовані, заслані та розстріляні НКВД протягом 1930 — 1937 рр. Напередодні Другої світової війни були ліквідовані майже всі прояви УАПЦ в радянській Україні.
    Попри те, що священство УАПЦ протягом 1926–1937 років винищено більшовицькими окупантами, єпархії УАПЦ продовжували діяти у Канаді та США під керівництвом митрополита Івана (Теодоровича).

    2. Пряма відповідальність за знищення церкви лежала на органах НКВД (пряма робота батька ГГ, а в НКВД слідкували за тим, щоб робота виконувалась справно).

    3. Якщо описане дитинство ГГ проходило під час другої п'ятирічки (1933 - 1937), то батько ГГ скоріш за все приймав участь в організації Голодомору (про "своїх" не може бути й мови).

    4.

    осталось только 9% церквей
    Ця цифра не каже ані про кількість церков, ані про географію їхнього розміщення (міста/села). Як відомо, в результаті "розкуркулювання" саме село постраждало найбільше.

    5. Село не може бути маленьким через те, що там знаходились:

    - церква;

    - школа;

    - житло працівника НКВД (НКВДівців не любили, відповідно їх повинна була захищати держава: в малому селі цього зробити неможливо);

    6. По продподаток приїжджали "заїджді", тобто "не свої", а ідейні комуністи. Ніхто їм не заважав закласти діючу церкву!

    7. Вчителька - одна з професій, задіяна для виявлення "ворожих" елементів суспільства.

    8. З твору видно, що священник аж ніяк не ховався.

    Таким чином, описана ситуація з присутністю священника у творі видається дуже малоймовірною і більше схожа на фантастику, ніж на реальність. В той час, як дана частина оповідання за призначенням є достовірною.

  14. то батько ГГ скоріш за все приймав участь в організації Голодомору

    Не забувайте, що голодомор був не скрізь. В деяких селах та регіонах про нього і не чули.

    органах НКВД (пряма робота батька ГГ

    Вкажіть, будь ласка, де в тексті вказано місце роботи батька ГГ? Батько був більшовик, але це не означає, що він був НКВДіст. Багато більшовиків також були репресовані.

    Церква - то сильно сказано. Маленька хата, за якою закріпилася назва. Але офіційно церквою не вважається, може це і є хата, де живе чоловік, який раніше був священником, але, на час розповіді, виживає, як може - свій город і т і. Як на селі будуть називати людину, яка раніше була священником? То він "батечком" й залишиться. Те ж саме із церквою. Так будуть називати звичайну хату, в якії раніше була церква. Але то не значить, що деякі люди не ходять тієї церкви, а "батечко" не зніме гріхи.

  15. свящеНик

  16. Тим більше. Що він за "батечко", коли з двома літерами "н"? Простий селянин.

  17. 2013-02-26 в 13:36:11 | Uncle Creepy
    Адже уважний читач, як ми, відчули іронію, приховану насмішку (замасковану зовнішньою благопристойною формою).

    Странно, последующие комментаторы не выказывают "уважності".

    Вже з назви рецензії помітно, що рецензент намагається жартувати чи достукатися до підсвідого, дитинного сприйняття дійсності. Равлик сприймається як архетип жіного начала, материнського лона, а відтак захисту і спокою. Фройд зауважував про тісний взаємозв*язок зброї і чоловіка: зброя - символ чоловічої спроможності, позбавлення зброї рівноцінне кастрації. Фройд би плакав від поєдання мушлі і танка ("Сталевий равлик") та надміру фалічних символів. Пафос рецензії перевищує пафосність твору, яка нагадує подекуди рядки з радянських підручників історії "Ніхто не забутий, ніщо не забуте!"

    Парадоксальное соитие Фрейда и советской литературной традиции - змеям не откажешь в оригинальности. Говорят, дедушка Фройд попробовал все, а что не понравилось - причислил к извращениям. Оружие он тоже отнес к извращениям? Видно, дедушку Фройда больно били его одноклассники-немцы, если судить по его же теории.

    Ну, да ладно, Фройд. Его последователем, возможно, был и тот, кто придумал газовые камеры - как, оказывается, просто изменить людскую природу, достаточно лишь подвести удобную правдоподобную теорию. По науке - значит, правильно.

    Еще более странным кажется понимание слова "стальной" в юмористичеком ключе. Вы, уважаемый (-ые, -ое), видно, любите немецкий кинематограф. Товарищ Патон, который придумал процесс сварки под флюсом, тоже страдал определенными комплексами? А Вас не заносит, уважаемый (-ые, -ое)? И хотел бы я посмотреть на того, у кого в самый разгар сражения заел патрон в патроннике. Какой там, извините, хрен?

    Мешает пафосность? А как достучаться к молодому поколению? "Голосом разума"? Дерзайте, господа, хоругву вам в руки.

  18. Панове і товариші, не сваріться.

    Автор дуже вдячний, як Uncle Creepy, з яким хотів би познайомитися після конкурсу, так і з цікавістю прочитав відгук Мамб.

    Хоча я вважаю, що пафосність у оповіданні присутня в рівно відміряних пропорціях, а згадка зброї, як символу чоловічого честолюбства і мушлі, як фалічного символу, попахує троллізмом в стилі дай що-небудь напишу таке смішне. Але лаятися під оповіданням - остання справа. Та й повідомлення Мамб було чисто заради розваги, мені так здається.

    Всім дякую.

  19. Звичайно, автор мав би обуритись на такі випади Мамб, як

    цікаво було б ознайомитися із переліком опрацьованих джерел, особливо з мемуарами: чи це тільки три томи спогадів Жукова, чи "Малая земля" Брєжнєва, чи спогади рядових учасників тих подій...

    Але не буду. До речі, Малую землю не читав взагалі і не збираюсь. Що, багато втратив?

    А от спогади ветеранів без прикрас та пафосності дійсно дуже цікаві. Зараз завантажив Драбкина "Я дрался на Ил-2" - також обіцяє бути цікавим.

    Тому надалі, якщо будуть принизливі коменти про фалічні символи і лібідо, до якого когось там пропікає, доведеться на ці символи посилать, що може привести до взаємного конфлікту, який бажано уникати.

    Ще раз дякую критикам.

  20. 2013-02-26 в 14:11:56 | Uncle Creepy

    Может, я слегка погорячился. Простите. Но мне рассказ понравился. Почему я не могу похвалить его? Мы слишком многое забываем, это плохо. И слишком попали под тлетворное влияние Запада. Смейтесь, издевайтесь.

Вернуться на страницу
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Имя и сайт используются только при регистрации

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(requried)