Вернуться на страницу

Comments: 62

  1. Непогано чуваче, загравання з абсурдистським гумором і послідовницько-дійовою розхлябаністью - в цьому є свій шарм. Додати б більше брутальності і огиди. Не варто зважати на цих зашкарлупілих маразматиків які люблять пухнасту легальну форму. Авангард і бридота!!!

  2. Читання відразу ж захопило, тільки почала тривожити думка: а де ж фантастика.

    Виявилося, з фантастикою все в порядку, з"явилася трохи пізніше. А оповідання гарне.

    По перше, відразу відчувається, що автор гарно володіє матеріалом щодо військової техніки 40-х років. В це відразу ж викликає довіру до тексту.

    По друге, сюжети з пойменування ГГ

    Дивлюся – по танку равлик повзе. Я його за панцир схопив, підніс до очей і промовив:
    – Равлику-Павлику, вистав ріжки.
    – Що? – запитав командир наш новенький – лейтенант Григор’єв. – Що за «равлик»?
    – Дам тобі сиру на пиріжки... Це в нас на Україні так слимаків називають, – посміхнувся я й акуратно опустив равлика на лист лопуха.
    – Ех ти, Равлику-Павлику, – сказав Григор'єв.
    та будення танкістів навіяли приємні спогади про улюблені дитячі фільми - "У бій ідуть тільки старі" та польских "Танкістів з собакою". Дякую!

    Мова й побудова фраз - на висоті. Можливо, Зіркохід щось підмітить, та, здається, йому тут буде нелегко.

    В загальному: чудова відповідь наших Людей Х зарубіжним. Тільки без голлівудщини.

    Авторові - успіхів! Сподіваюся побачити оповідання у фіналі.

  3. Найкраще з усього, що є на конкурсі, на мою думку.

  4. гарний твір. фантастичних моментів два - крім 'люди ікс' ще й ту, як тридцітичетвірка підбила два тигри. тобто, теоретично, таке може бути, але чи було? краще б першого тигра не було, їй-бо.

    твір написаний доладно, сюжет міцний. можуть бути проблеми із співчуттям до героя - але це просто тому, що надто все це далеке від нас.

    а от із відношенням до теми конкурсу геть погано :-( явно писалось не під конкурс, а стара заготовка.

    прогнозую, що твір оцінять нмжче від його заслуг- все-таки і фантастики обмаль, і заслуглюбителів військової історії не так багато. проте - успіхів, твір хороший. шліть до друку кудись.

    щасти

  5. Дякую коментаторам!

    Chernidar'е - саме так, пробивав з такої відстані - 50 м. Річ у тому, що автор вивчив це питанне за спогадамами героїв-танкістів. Є дві чудові книги на російській мові Драбкіна Артема "Я дрался на Т-34". Якщо пощастить, Т-34 пробивав "Тигра" з 500 м. Потім, коли Т-34 почали оснащати 85 мм гарматою - взагалі майже на равних билися. Можу довго розповідати, але це конкурс, а не опис танків.

    У другому випадку снаряд попав у єдине незахищене місце - під башту. Там броні не було.

  6. пробивав з такої відстані - 50 м.

    ну з 50 і не лобову - так. Тобто я не заперечую теоретичну модливість такого. Але... з особистого. Моєму дідові завтра 90 років. На щастя я маю можливість його розпитувати, хоч розповідає не надто охоче. Так от, т-34 проти тигра - це смерть. Однозначно.

    Можливо, були щасливці, які переживали і, можливо, було саме так, як ви розповідаєте. Але твір має орієнтуватись на усереднену реальність, а не на виняткову. Тому чисто літературно було б краще зробити аби першого тигра вони не підбили, хоч і попали, а... ну наприклад, заклинило башту і вони змогли втекти.

    ЗІ

    а "на рівних" Т-34 и "тигр"... ой, не будемо. Є популярна пісня про "Т-34" і "пантеру". Слухайте її, там про "на рівних" розказано добре і з перших рук.

    ЗІ

    Т-34 було випущено 80 000. Тигрів і пантер - 6000. "шерманів" - 60 000 (на фронті) Отже варто говорити не про 1 до 1, а про 17 до 1. Хоча, в окремих випадках, могло бути й інакше.

    втім, це все, насправді, за межами твору, в його межах тільки зауваження, що треба орієнтуватись на усереднену реальність.

    ЗІІ

    от набіжать зараз любителі "танчиків", вони вам порозказують про ТТХ усіх танків... волосся дибом стане wink

  7. а про 17 до 1

    Подивіться хоча б фільм, здається BBS "Великі танкові битви". Ціла серія присвячена Курській дузі. Якщо не помиляюсь, тигрів та пантер було до 300, Т-34 - 500. Втрати з обох сторін були великі. Тому що бій проходив на малій дистанції, перевага броні грала не таку роль. Так, у "Тигра" була велика лобова броня, але йшла вона не під нахилом, як у Т-34. З 500 м - пробивали. У згаданій мною книзі Герой Радянського союзу згадує, як за один бій спалив більше 10 "Пантер".

    Всі факти, описані мною, я знайшов у даній книзі. Пробивали броню Тигра з 50 м.

    Все, вибачте. Не хочу сперечатися. Дякую за увагу до оповідання.

  8. Вибачте. Я вчора трохи не те написав. У фільмі "Великі танкові битви" показувалася одне зіткнення з багатьох на Курській дузі.

    Взагалі, радянськіх танків на Курській дузі було підбито 1600-1800, німецьких - разів в 3 менше. Втрати важко підрахувати, оскільки машини часто ремонтувалися просто на полі бою.

    Згідно спогадів танкістів, гармата Тигра пробивала Т-34 з 1500 м, а для ураження Тигра Т-34 повинен був наблизитися на 500 м. Але не факт, що постріли могли бути вдалими з обох сторін - снаряд міг просто не пробити броню, зрикошетити і т.д.

  9. Все ж таки знайшов цитату з "Я дрался на Т-34"

    "Ветераны-танкисты единодушно называют немецкие танки главным и самым серьезным противником. В начальном периоде войны экипажи Т-34 уверенно шли на поединок с любыми немецкими танками, справедливо считая, что мощная пушка и надежная бронезащита обеспечат успех в бою. Появление на поле боя «Тигров» и «Пантер» изменило ситуацию на противоположную. Теперь немецкие танки получили «длинную руку», позволяющую вести бой, не заботясь о маскировке. «Пользуясь тем, что у нас 76-мм пушки, которые в лоб могут взять их броню только с 500 метров, они стояли на открытом месте», — вспоминает командир взвода лейтенант Николай Яковлевич Железное. Даже подкалиберные снаряды к 76-мм пушке не давали преимуществ в дуэли подобного рода, поскольку пробивали только 90 мм гомогенной брони на дистанции 500 метров, в то время как лобовая броня T-VIH «Тигр» имела толщину 102 мм. Переход на 85-мм пушку сразу же изменил ситуацию, позволив советским танкистам вести бой с новыми немецкими танками на дистанциях свыше километра. «Ну, а когда появился Т-34-85, тут уже можно было выходить один на один», — вспоминает Н. Я. Железнов. Мощное 85-мм орудие позволило экипажам Т-34 вести бой со своими старыми знакомыми T-IV на дистанции 1200 — 1300 м. Пример такого боя на Сандомирском плацдарме летом 1944 года мы можем найти в воспоминаниях Н. Я. Железнова. Первые танки Т-34 с 85-мм орудием Д-5Т сошли с конвейера завода №112 «Красное Сормово» в январе 1944 года. Начало массовому производству Т-34-85 уже с 85-мм пушкой ЗИС-С-53 было положено в марте 1944 года, когда танки нового типа были построены на флагмане советского танкостроения времен войны, заводе №183 в Нижнем Тагиле. Несмотря на определенную спешку в перевооружении танка на 85-мм орудие, вошедшая в массовую серию 85-мм пушка считалась экипажами надежной и никаких нареканий не вызывала."

    Я згоден з Чернідаром, що сам на сам з Тигром на великій відстані - то смерть для Т-34, але у ближньому бою шанс є. Я вже не буду шукати у книзі, де підбили Тигра з 50 м. Бо бувало, що і впритул не пробивали. То вже вдача.

    Чернідаре, дякую вашому діду за перемогу.

  10. Ігоре, так у тому ж річ, що ми тут маємо фантастику. Танкістам перший раз просто пощастило, вискочили несподівано, німці провтикали. А от за другим разом спрацював дар головного героя.

  11. Танкістам перший раз просто пощастило, вискочили несподівано, німці провтикали.

    Саме так. Бій проходив у міськіх умових. Вони на нього наразилися.

    У другому випадку - так, це дар героя. На місці з'єднання башти - слабке місце. Але влучити туди - майже фантастика.

  12. У другому випадку - так, це дар героя. На місці з'єднання башти - слабке місце. Але влучити туди - майже фантастика.

    ну це й і є фантастика, тут претензій немає. А перший... ну не буду повторюватись.

    Я про інше - не було пантер на Круській дузі!!! не було! це радянський міф. За німців тоді воювали трофейні т-34 які під керуванням їх танкістів показували фантастичні результати. Але ж не можна було офіційно визнати - тому їх назвали "пантерами"

    І статистика втрат не така зовсім. Тобто статистика підбитих танків - правдоподібна, але німці наступали і свої танки ремонтували, "невозвратні" втрати у них були мізерні.

    Танкістам перший раз просто пощастило,
    ех, повторюся... ось це "пощастило" грає на шкоду сюжету, робить героя завідомо "обраним". І відчуваючи "обраність" героя, читач (я) відчуває диссонанс: "от, він везучий, йому автор підігрує"... і це заважає асоціювати себе з ним. Ну справді - я що виживали при падінні з 9 поверху - і залишались неушкодженими. Але я певен, що я до таких не належу. Розумієте? Тобто читаючи про такого "щасливого" героя я не співпереживатиму йому. Якщо мова завідомо йде про супермена (чи там зеленоголіхтаря, бетмена) то читач завідомо знає, що він обраний. Там правила гри інші. Але тут - не та ситуація, "комксовості" немає. Десь так.

    Ок, пішов далі читати. Тут ще ціла купа творів... і нові появляються.

  13. Нарешті знайшов спогади ФАДІНА ОЛЕКСАНДРА МИХАЙЛОВИЧА

    "Немцы, подойдя к лесу, выдвинули вперед три средних танка, а главные силы построились в две колонны и двинулись в глубь леса. Уже темнело, но тут они решили ввязаться в так нелюбимый ими ночной бой.

    Мне было приказано своим танком перекрыть центральную просеку. Справа и чуть сзади меня должен был прикрывать танк Ванюши Абашина, слева меня прикрывала самоходная установка ИСУ-152. Разведка противника, пропущенная нами, углублялась в лес. Подходили главные силы. По шуму моторов было ясно: впереди шел тяжелый танк «Тигр».

    Приказываю механику-водителю Семилетову: «Вася, на малых оборотах чуть дай вперед, а то мне мешает впереди стоящее дерево бить по противнику в лоб». За двое суток боя мы сдружились, и экипаж понимал меня с полуслова. Улучшив позицию, я увидел противника. Не дожидаясь, когда механик-водитель окончательно установит танк, я дал первый выстрел подкалиберным по головному танку, который находился уже в пятидесяти метрах от меня. Мгновенная вспышка в лобовой части фашистского танка, и вдруг он загорелся, освещая всю колонну. Механик-водитель Семилетов кричит: «Командир, твою мать! Зачем выстрелил? Я еще люк не закрыл! Теперь от газов ничего не вижу». Но в этот период я обо всем забыл, кроме танков противника.

    Голубенко без моей команды уже докладывает: «Подкалиберным готово!» Вторым выстрелом я убил выходящий из-за первого горящего танка второй танк противника. Он также вспыхнул. В лесу стало светло, как днем. Слышу выстрелы танка Ванюши Абашина, глухой и долгий выстрел слева 152-мм самоходки. В прицел вижу уже несколько горящих танков. Кричу механику: «Вася, подойди ближе к горящим танкам, а то фрицы удерут». Подойдя почти вплотную к первому горящему танку из-за его правого борта, нахожу следующую живую цель «Артштурм». Выстрел — готова. Мы преследуем противника до совхоза «Виноградарь», где остановились привести себя в порядок. Как могли, подзаправились, готовясь к решающему штурму города."

    Це не пропаганда, а реальні спогади учасників ВОВ. Дуже інтересна книга, рекомендую. Я й спробував стилізувати оповідання під подібну розповідь самих учасників. Вдало, чи ні - то вже вирішувати читачам. Дякую.

  14. Реальні спогади не виключають пропаганди - всі мемуари пропускались через цензуру, те слід враховувати. Крім того навіть із реальних спогадів можна вибрати "ідеологічно вірні" Ще раз повторю - я не ставлю під сумнів можливість описаного, Я ставлю під сумнів доцільність цього статусу "обраного" в творі.

    ЗІ

    Давайте після конкурсу подискутуємо про танки на форумі, я наразі збираю інформацію для книжки, то сам предмет дискусії мені вкрай цікавий.

  15. Реальні спогади не виключають пропаганди - всі мемуари пропускались через цензуру, те слід враховувати.

    Книга - сучасна. Й страшних подробиць про штрафбати там також вистачає. А ви дійсно подивіться перший та другий тома "Я дрался на Т-34", цікава ваша думка.

  16. та ж не зараз wink давайте спишемось після старфорту, тільки вам доведеться мене шукати wink

  17. Гарно! Чогось такого на ЗФ і не пригадаю. Хороший цілісний твір. Щодо виконання, то при всьому бажанні сікатися нема до чого.

  18. Авторе, розлогого коментаря не даватиму, т. я. у голові одні компліменти wink Живий світ, герої пророблені, самобутні, серед них не плутаєшся, хоч їх і багато. Та й нахвалили вже без мене smile

    Добре оповідання, добра реалізація, я б навіть сказала — кінематографічна. Відчула дух старих військових фільмів, особливо пригадалося "Іванове дитинство". А ще — Севера Гансовського "Новая сигнальная". Ніколи не любила книг про війну, напевне, остання оповідка — одна із небагатьох, котра торкається цієї теми і яку я читала.

    Автору — респект! Сподіваюся побачити оповідку у фіналі.

  19. 2013-02-16 в 02:08:35 | Альтаїрченко

    Це дуже і дуже гарне оповідання. Одне з найкращих на конкурсі.

    Коментувати не хочеться: мабуть, є якісь недоліки, але неозброєним оком не бачу smile

  20. Під час бою огляд у стрільця-радиста маленький – усе перед очима скаче, ні чорта не видно
    .

    Обычно заявлять с первый строк в монологе профессию глевного героя – это нонсенс.

    Покладеш на нього долоню – й розумієш, як вони там, усередині, нуртують, ніби кров у людині
    .

    Разве можно говорить, что кров в человеке «нуртує»? Кажется, это можно употреблять только к соку деревьев.

    Не бачу – відчуваю, як командир напружився. Губи стиснув. Кулак під ніс Васька тиче, мовляв, бронебійний давай!

    ГГ это все именно ощущает?

    Хоча, чого вже там – прізвище як прізвище. Бувають і гірші.

    Сейчас приведу… Нет, не буду. Насчет Жабы, наверное, тоже не повезло.

    – Ех ти, Равлику-Павлику, – сказав Григор'єв.

    «Дежурным по кухне! Вечным дежурным по кухне!.. Кузнечик»

    Танк комбата кудись вистрілив.

    Другим загорівся танк комбата. Троє встигли вискочити й качалися по землі, збиваючи полум'я. Четвертий член екіпажу залишився обгорілим трупом, висунувшись із люка на башті.

    Как это сочетается с

    Під час бою огляд у стрільця-радиста маленький – усе перед очима скаче, ні чорта не видно.

    И тут же автор старается спасти ситуацію

    Я дивився на все немов очима нашого танка.

    Кто мне покажет глаза у танка?

    Вот такой вот экстрасенс ГГ. И в кабине все видит, что не должен, и за пределами танка.

    Павлик упіймав – не руками, думкою впіймав. Гайка повисла в повітрі, а потім, ніби соромлячись свого вчинку, з дзеньканням упала на підлогу.
    Люди Икс сиквел или приквел или другой квел. Магнетто в детстве.

    Десь існує інший світ, світлий, чистий, там люди не вбивають одне одного, й панує щастя.
    Эра милосердия.

    Затим простягнув ліву, й вогник, зірвавшись із сірника, пролетів повітрям і ввібрався у витягнутий палець.

    А вот и второй из людей икс, который энергию поглощал.

    Переді мною пробігло все життя. Згадалося забуте.

    Вся жизнь – это несколько коротких эпизодов из детства, или они относятся к забытому?

    Ладно накрошу немного пряника, мне не жалко.

Вернуться на страницу