Вернуться на страницу

Comments: 10

  1. оповідання хороше, правда, мені таке не надто подобається, але від цього воно не стає гіршим =)

    є немало мовних помилок, але це технічне і легко поправити

    гарна некваплива розповідь, яка навіть не-любителя жанру спонукає дочитати до кінця - це, звісно, плюс

    а довгі назви таки зацікавлюють =) - Ваша теж

    успіху, авторе!

  2. дякую за теплі слова!

  3. Комент недолугого критика:

    (усе тут лише моя скромна думка)

    Не змогла пройти проти такої назви. Виникають дещо сюрреалістичні асоціації. Погляд пащ має бути або геніальним витвором сюрреалістичної прози, або ляпом. Подивимось, чи є там у пащах очі.

    що прямували назовню – назовні

    Так і тут – біля вікна бурштин насичено-жовтий, наче напівстиглий лимон, а трохи поодаль, ніби на його гілку прищепили помаранчу – колір гусне, теплішає, і поступово, ближче до ліжка, ні, не загорається багряним, стає кольором отих коричневих цяток на груші Бере Боск (які вже тільки і зустрінеш, що на претензійних натюрмортах 21-го століття) – надскладне речення. Важко зрозуміти, про що тут іде мова. Якщо це розбити на кілька, вийде зрозуміліше.

    Короткий зріст. – зріст не може бути коротким. Малий зріст, невисокий. Опис взагалі невдалий. У купі з «коротким зростом» «вище голови не пригнеш» виглядає кумедно.

    Вона відхиляє голову від спинки дивану і її біла шкіра виниряє із жовтих сутінків. – тут до автора виникає декілька запитань: по-перше, чия шкіра її, чи дивану; по-друге, як сталося що шкіра виринає, бо склалося враження, що вона це робить незалежно від того, кому належала; по-третє, фраза «відхиляє голову від спинки дивану» виглядає так, ніби жінці у голову полетіла спинка дивану. Мабуть, краще підводить. Тут є спеціалісти, які можуть більш доладно вам порадити. А ще краще переробити це речення взагалі. Ах да! Забула зауважити, що не виниряє, а виринає.

    Нехай скаже як сумувала за мною. – перед «як» кома.

    І лише несмішливо дивиться на мене блакитними очима (ще одна набридлива ознака після 2174 року) – ваше пояснення вельми незрозуміло. Вона дивиться на нього з 2174 року?

    Спаюєш мене? – що це може означати? Можна паяти радіоприлади, бувають спайки кишечника та інших органів. Якщо про алкоголь, то краще спитати: Намагаєшся мене підпоїти?

    майже як портвейн, коньяку – ви вже вибачте, але порівнювати портвейн із коньяком може тільки людина, яка взагалі не розуміється на алкогольних напоях.

    Є суттєве зауваження по діалогах. На минулому МК Володимир Єшкілев акцентував увагу учасників на тому, що не варто у кінці прямої мови ставити три крапки. Принаймні зловживати ними точно не варто.

    Переказ якихось серіалів. Навіть не знаю, навіщо він у оповідці.

    Кліматіси – клематіси

    схожими звіддаля на кусні сирої яловичини і хурму. – що, одночасно?

    Взагалі-то описували красиву картинку, але опис якось розвалився. Варто трошки привести до ладу речення і деякі слова мені геть не сподобались. Але мовні огріхи тут не по моїй частині.

    наділяти померле і зотліле тією іскрою, що бодай на мить подарує йому життя, Ми це збираємося використовувати з іншою метою – для лікування безпліддя», ну-ну… - от і я подумала. Ну-ну. А детальніше? Бо такі картинки намалювались, що аж соромно.

    думаю, їхні юристи вже уклали кілька доповнень до контракту і тим, хто народився пізніше за мене – поталанить із цим менше, хоча, ми їх ще не раз загонимо їх у глухий кут… - навіть без подвійного «їх» нічого не зрозуміло.

    Тоді, у 2096 року – оці стрибки у часі мене просто спантеличують. Ви хоча б означили ними якісь події. Там революція 2096, генетична революція 2…. Року. Бо це плутанина. І не року, а році.

    Метушня, що почалася завершитися не може і по цей день … - після почалася кома. У вас виходить почалася завершитися. З комами вам потрібно ще працювати і працювати, далі не вказуватиму, тим більше я не найкращий тут радник. Та й взагалі, женіть Йоду. Краще написати «не завершується».

    На думку запрошених експертів увесь цей генетичний матеріал належав істотам яких зараз можна знайти вже хіба що у бестіаріях. – з цього місця більш детально, як цей матеріал потрапив до людей?

    Оскільки у одних з них в роду були русалки - а як це визначили?

    наплодив якийсь хтивий янгол – тому їх нарекли «нефілімами» (там, наче, скандал ще був із Ватиканом через це, але корпорація якось усе узгодила навіть не довівши справу до суду, хоча Папські «вівчарки» такі хвацькі – як від них вдалося відбитися і гадки не маю). – усе надалі відмовляюсь розуміти цей вертеп.

    Й після кількох десятиліть наполегливих і впертих вправ – корпорація знову звернулася по допомогу до екстрасенсів – а, тоді ясно, звідки інфа про усіх тих янголів-русалок.

    Ех, генетична магія, але ажніяк не технологія.

    Перехід до спогадів і навпаки варто було якось виділити.

    Я навіть уявив себе – високий худий чоловік із насупленим обличчям і руками в кишенях – ніби дружина Лота, - я її чомусь собі інакше уявляла.

    Кінець типу: хахаха – читач, дивись, як я тебе надурив.

    Що погано:

    Усе вищесказане.

    Що добре:

    Світ яскравий. Ідея є.

    Висновок:

    Вам потрібно працювати над технікою. Просто необхідно, бо ви маєте образи і ідеї, але невдало їх реалізовуєте. Обов’язково вчіть матчастину. Вам тут зараз ще про генетику і міфологію розкажуть. Прохання до автора не сприймати це, як образу. Це радше побажання працювати над собою і писати далі.

    Успіхів та наснаги!

  4. красно дякую за ваші думки і пропозиції. поміркую над ними.

  5. Вам тут зараз ще про генетику і міфологію розкажуть

    І розказали б. Про генетику. Тільхи, схоже, смислу нема, Олена й так в плані науковості основні крапки над "і" розставила. На жаль, використання термінів ще недостатньо для того, щоб оповідання стало НФ.

    Що ж до генів... Нові людські гени відкнивають і нині. Тільки не варто забувати, що людський геном на 99% співпадає з геномом людиноподібних мавп, і навіть з мишею - на 90%. От і розберися, де в цьому скопищі затесалися "міфопоетичні" гени wink.

    Удачі на конкурсі!

  6. дякую за побажання.

    як НФ - твір не позиціоную.

    терміном "міфопоетичні" гени" - не послуговуюсь.

  7. тема минулого конкурсу - "Міфопоетика України" - отам і були оповідки про всяких магічних істот - мавок, русалок, шубінів і т.д. - от Dok і жартує про "міфопоетичні" гени smile

  8. вже давненько приглядаюся до участі в конкурсі "Зоряна фортеця", але оце зараз тільки змусив себе щось написати. а український бестіарій - так, мене ця тема приваблює. однак, навряд до нього можна віднести ніфілімів, Медузу Горгону та іфритів))

  9. звичайно, що до українського не можна grin , але до інших - в самий раз smile

  10. Ідея цікава, але реалізована вкрай невдало. Ні, не в плані написання, хоча і тут є огріхи. Побудова оповідання. На початку читач баче двох людей - відповідно, сприймає їх героями. Далі починається тривалий екскурс в історію світу, після якого забуваєш, про що йшлося на початкуconfused Потім зову ГГ про те, як він вмовляв "своїх" і врешті читач дізнається, що виявляється, в ГГ теж є здібності. І, що важливо, тут не дія, а розповідь про дію.

    Ну і таки важкувато сприймати суцільний масив тексту. Його б розбивити діалогами, перейти від розповіді до дії і дуже нічогенько вийшло бwink

    Успіхів!

Вернуться на страницу