Вернуться на страницу

Comments: 11

  1. 2019-04-27 в 13:20:02 | Сторонній.

    Врівноважимо кількість коментів!

    Це непогане оповідання в плані мови. Але дуже великий відрізок часу автор(ка?) спробував умістити в досить коротке оповідання, тому місцями дуже пожмакано. Хороші діалоги.

    Фантакстика... Ну дуже умовно. Антиутопія/постапок, але жодного адекватного фанприпущення не висловлено, тому складно щось сказати.

    Дуже сподобалось, що зомбі - не зомбі.

    Але назагал враження досить посереднє - не було якоїсь родзинки, через чку оповідання би запам'яталось. Тим не менш автор явно вміє писати. Добре писати.

  2. 2019-05-10 в 18:31:31 | Спостерігач

    1) Це не фантатсика. Антиутопія чи пост апок але не фантатсика.

    2) Велтенський відрізок з купою зайвих сцен. Оповідання можна легко було почати прямо з зустрічі з Пастором.

    3) Надто багато питань для оповідання. НАстільки багато що відповіді мені на них чути не цікаво. Мінімум половину треба було розкрити в оповіданні.

  3. Спостерегачу, а що, антиутопія чи постапок - це не фантастика?

  4. 2019-05-14 в 22:24:04 | Спостерігач

    Марку: Антиутопія, Постапок, Фантастика, Фентезі, Детектив, Містика, Казка - це все окремі жанри одного порядку.

  5. Тобто фентезi - це не фантастика?А звiдки также уявлення?Тобто обгрунтуйте, бо якось непереконливо

  6. Я погоджуюся з Вами,Спостерігачу, тому що у фантастики ключовий момент - припущення розвитку чогось до високого, поки недосяжного для нас рівня, і розгляд світу через це припущення. У фентезі ж створюється власний світ і логіка, яка піддається поясненню лише у цьому світі.

    Але, наскільки я знаю, фентезі ще не вважається окремим жанром, а входить у фантастику. Чи вже виділили а я це проспав? wink

  7. Як би там не було щодо жанру, це не оповідання, а кілька епізодів повісті, де заявлена лише частина світу. Наскільки я зрозумів, йдеться про біблійний Апокаліпсис. Я не можу сказати, що хочеться читати далі, проте серіальчик такий подивився би. Кінематографічно зроблено, що є плюс, однак незавершеність все псує.

  8. 2019-05-18 в 13:57:31 | карась

    Мені теж здалося, що це вираваний з ширшого контексту уривок, тому що ми не знаємо ні того, як почалася вся ця біда, ні того, якою є кінцева мета війни (просто виживання?).

    Окремі епізоди візуально класно подані, от справді. Але дуже бракує бекраунду, зокрема і щодо персонажів: нам до діла навіть про Надію нічого не відомо - лише загальні речі, за якими можна здогадатися, якою вона була раніше.

    І фінал обірваний, наче їхали-їхали - нікуди не приїхали. Гг змінилася ще в середині твору, так що розв'язка не показує її еволюції на якийсь новий рівень, особливої надії на зміни я теж не відчула. Вийшло "в молоко".

    Сподобалася думка про серіал з коментаря вище. Плюсую, мені б теж було це цікаво у такому форматі.)

  9. 2019-05-18 в 21:50:43 | Олесь М.Гоцак

    для мене дещо шаблонно, тому і кінематографічно, бо ніби якийсь американський фільм. А злива, що прасує руїни - в розумінні "б'є?"

  10. 2019-05-18 в 22:36:00 | Лісовик

    Коли я не знаю, про що писати, я пишу в нотатнику "умовний світ, умовний час, умовні антагоністи". Це працює, коли історія потім обростає подробицями і є час довести до певного результату. Але це не працює, коли треба брати відповідальність за потрапляння у фінал інших авторів і вислати наспіх у перші дні аби лиш взяти участь. Це оповідання має динаміку і побудовано за схемою "головна героїня пройшла крізь труднощі і досягла фортеці". Де їй безпечно та затишно. На жаль цього замало, щоб оповідання виглядало завершеним. Не вистачає тої самої кульбаби, що росте крізь асфальт. Того самого дощу, що буває у пустелях раз на вісім років. Проліску, що розквітає серед вічних снігів.

    Натхнення авторові і віри в свої сили. Успіхів.

  11. Здається, що оповідання й непогано написано, але чогось не вистачає. Як на мене, то це більш вираженої кульмінації.

    Вибачте за приступ правопису, але "неабиякий", "убік", "увечері" – разом; "поки що" – окремо.

Вернуться на страницу