Вернуться на страницу

Comments: 13

  1. Вітаю авторе! Хочеться багато говорити, хвалити, та слів не вистачає. Все на висоті!Ваш твір в моєму особистому топі. Дякую за чудові враження!

  2. Дякую, Максиме! Дуже приємно чути це. Хоча я пізніше сам познаходив там багато недоліків, але я в цей твір вклав душу. Це моя данина всім їм, колишнім. І якщо у Вас теж щось відгукнулось в душі, то я написав це недаремно. Ще раз дякую!

  3. Якось дивно...

    Щоби землянин (група землян), якому (якій), чомусь..., вірять, і, може, співчувають, лише незначна кількість інших землян (та й ті, найчастіше – далекі родичі) — і от-так сильно переконав і вразив іншопланетника!

    Бо в деяких інших фант.творах на чужій планеті взагалі зорієнуватись неможливо... Як-от у Лема. А щоб розуміти більше за місцевих... – то якесь диво...

  4. Спочатку про умовно погане: я теж не пойняла віри в таке глибоке розуміння проблем іншого виду й таку бурхливу емпатію Спуранджа до діда Миколи. Якби від самого початку прибулець краще розумів цивілізацію землян, з огляду на її примітивніший рівень розвитку шукав аналогії у минулому свого виду - це було б достовірніше. Але навпаки: ми бачимо, що для Спуранджа земляни чужі й не зрозумілі, він потребує постійних підказок і коментарів. Тому одна п'яна розмова не здається підставою для такого глибокого співпереживання.

    Ну, і щодо того, чому "колишній", я теж не дуже доперла. Тобто неактуальний зараз, відсталий від життя - чи як? Воно за змістом якось більше проситься "бувалий".

    А от мені ще цікаво щодо зсуву в часі - якщо навіть під час пересування певним підпростором цей зсув має місце, то чи не втрачає взагалі вся ідея цього шоу сенс? Хіба варганти не побачать його випуски "у свинячий голос", уже в наступному поколінні, забувши взагалі, що воно було й до чого?.. У мене з фізикою так собі, зізнаюся, але десь тут щось не сходиться. Чи сходиться? Цікаво було б почитати коментар.

    А так мені сподобалося. Початок із детальним описом того, як оригінально викаблучується ведуча на камеру, просто зачарував. Класно, як не-гуманоїдна анатомія любовно прописана.

    Сама ідея реаліті-шоу не нова, але в цьому творі так душевно обіграна, що сприймається органічно.

    Опис господарства діда Миколи теж такий соковитий. Ех, були часи, була корова, а зараз ото шо. Ну, і його спогади - це теж ніби не раз використаний прийом, але тут у них є великий плюс: дід Микола не герой, він звичайний, він жив, як міг. І це круто.

    Мораль прямо проартикульована, але це такий жанр, то нормально сприймається.

    Дякую за приємне читання.

  5. Може, я помиляюся, але здалося трохи штучним і некоректним поєднання теми розважального іншопланетного шоу зі спогадами діда Миколи про НКВД і голодомор. Хіба що за кілька десятків років мирного життя таке враження згладиться. Але зараз, коли ця недоімперія продовжує висмоктувати з України сили та життя, сприймається боляче.

    Удачі на конкурсі!

  6. Я більше скажу: епіграф про Голодомор маніпулятивний, а от свідомо чи ні - питання. Тому що ну звісно, це трагедія, ми пам'ятаємо і ніколи знов, а потім з тими емоціями починаєш читати

    ну ду-уже банальне космічне оповідання. Це спроба витягти слабкий текст? Кліше на кліше: чого варті оті описи людей з точки зору іншопланетян! Здавалося, подібні прийоми залишилися десь у 50-х, але ж ні. Дід класний та живий, це факт, але тим недоречніше вся маячня з шоу. Ці два елементи тут аж ніяк не поєднується: стьоб на реаліті з трагічною історією життя землянина. Принаймні, так механічно зліпити їх було поганою ідеєю, а пафос у фіналі виглядає порожнім. Якщо вже хотілося "хайпанути" на трагічній історічній темі, то праці треба було вкласти набагато більше. Та й по темі конкурса, якщо відверто, незалік.

  7. Дуже вдячний за критику всім коментаторам!

    Це дійсно важливо для мене, бо це моє перше оповідання, і надалі я буду робити менше таких помилок.

    Волод Йович, так, Ваше зауваження справедливе. Я лише припустив, що могутній штучний інтелект інопланетян

    зумів достатньо увести в курс справи головного героя ще під час розмови, а так... ситуацію на нашій планеті

    на мій погляд, комусь зі сторони не так вже важко було б оцінити.

    Рибка, теж зауваження приймаю (Так само як і від пана Йовича) про аж надто глибоке розуміння інших цивілізацій.

    Про зсув у часі. Я задумував цивілізацію варгантів як мультивимірну. І для них тік часу, як розуміємо його ми, не такий.

    Зі своєї площини, вони сприймають усе як онлайн. Так задумав я, але, так звичайно, я визнаю, що не продумав усі деталі:

    це ж оповідання, яке я писав поспіхом.

    А під зсувом я мав на увазі те, що для варгантів у надпросторі пройшло кілька годин, а на Землі уже - кілька років.

    Птиця Сірін, про непоєднувануваність. Я хотів свідомо створити такий контраст, щоб показати різницю між поколіннями і епохами.

    Так, дійсно, може це не працює. Мені було цікаво поексперементувати. Дякую за відгук!

    Владислав Лєнцев, дякую за "обгазон"! Мені такі думки важливі.

    Буду вдосконалюватись і більше читати базис.

    Так, може це поєднання занадто відразливе. А епіграф свій я аж ніяк не хотів використати з метою маніпулювання.

    І як що вже воно так вийшло, то точно несвідомо. І тут акцент я робив якраз не на голодоморі,

    а на важкому і невизначеному житті людей у ті часи: ніхто не знав на чую сторону стати, за що боротись ( і чи боротись?), щоб вижити.

    Всім дякую, хто витратив час на прочитання моєї першої спроби. Ваша критика і зауваження для мене - на вагу золота.

    Успіхів вам теж!

  8. Контраст чудовий - це, властиво, метафора до цілковито земних реалій, коли, наприклад, в Інтернеті тобі з усіх боків тицяють рекламу із пропозицією пограти у Другу свтову війну, а поруч з тобою живуть люди, які її пережили (пережили тут, у Східній Європі, на "кривавих землях" за Тімоті Снайдером); або ж, ширше, частина людства переглядає ті ж самі шоу, а інша щодень помирає від голоду й неякісної води...

    Саме під таким кутом зору й можна розгледіти у творі глобальну тему, - інакше її не видно...

    Мені інше не сподобалось - певна гіпералізація Землі у Всесвіті й України на Землі. Невже герою вперше трапились люди?!

    Ну й з деталей. Гадаю автор виріс і мешкає у місті, тому що курей і решту живності не зачиняють до заходу Сонця, засвітла. Це таке собі астрономічне зауваження!

  9. 2018-12-11 в 11:32:27 | Сторонній

    Дуже багато штампів і затертих прийомів, але написано смачно. Особливий плюс за реалістичні діалоги. Окремий мінус за повчальний абзац про "людство йде в нікуди", краще обійтись без очевидних моралей.

    Загалом, думаю, це заслуговує на місце фіналі. Успіхів smile

  10. Гарно написане оповідання (описи, діалоги), але як на мене, якесь занадто багатослівне. І за цим багатослів'ям неначе губиться щось більш важливе (якого тут не так вже й багато).

    Мені здається з потенційно дуже багатообіцяючого прийому (з поглядом на наші події "очима марсіянина") можна було б витиснути більше.

  11. 2018-12-13 в 00:12:40 | Лісовик

    З плюсів цього твору можна відзначити конфлікт. Він тут є і я розумію, що хотів сказати автор. Але псує враження примітивна маніпуляція. Якщо я не проголосую за даний твір, то мене можна назвати невдячним снобом, для якого нічого не значить описана тут трагедія. А тим не менш, для мене важлива читабельність, і на скільки точно вдалося передати початкову ідею. А тут вже трохи гірше. Не скажу, що оповідання погане, але читалося в кілька заходів. Далі дотичність до теми. Невже ми можемо розказати світові і галактиці тільки про голодомор?

    Але загалом, оповідання цілісне і закінчене. Успіхів автору!

  12. 2018-12-13 в 16:32:25 | Крампус

    Авторе, текст читається легко, картина вимальовується, але маю трохи зауважень

    до Вашої скарбничкі для подальшого удосконалення: прийом з епіграфом мені теж не зайшов. Крім згаданого вище відчуття маніпуляції, я ще й чомусь налаштувався, що Ваш герой потрапить на Україну саме в той складний час. Тоді, можливо, контраст відчувався б гостріше. Може я черствий сухар, але не переконав мене дід, чого йому зараз гірше за минулі страшні роки.

    люди ховають не собі подібну людину, а щось більше. Вони ховали правду. Незручну та непричесану. Вони ховали совість.

    Ось тут теж не зрозумів, чого всі такі вже без совісті...

  13. 2018-12-15 в 16:48:10 | Запізніла коментаторка

    Мені оповідання сподобалося своєю оригінальністю задумки про космічне шоу і українське село. Сюжет в загальному не новий, але цікаво викручений.

    На моменті про штунду заржала вголос.

    Погоджуюся з коментаторами щодо епіграфу. В Україні, напевно, ніколи не перестане бути модно писати про страждання українського народу. Не закидуйте мене помідорами, але це те що мене особисто відштовхує в цьому творі. Про силу української пісні, яка здатна змінити серця будь-якого інопланетянина якось доволі банально. Дуже перевживаний образ.

    Офтопно додам мій улюблений мемасик про павука, якого перетворюють на українця і він починає писати поему про "страждання знедоленого вкраїнського народу" (https://2ch.hk/ukr/src/690227/15344215495520.jpg)

    Загалом щодо стилю оповідання: легко читається, грамотна мова (не зашпортуєшся за слова), збалансовано діалогові і описові частини. Ще мені сподобалася структура: зв'язна (хоча події відбуваються на різних планетах) і цілісна, дозволяє уникнути лінійності сюжету.

Вернуться на страницу
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Вход/регистрация (войти без комментирования)

Имя и сайт используются только при регистрации

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(requried)