Вернуться на страницу

Comments: 5

  1. Вітаю, авторе!

    З дрібниць - "коми і крапки виносяться за лапки" wink Часто в лапках слова, які вживаються без оних.

    Оформлення прямої мови: в українській мові замість крапки ставиться кома

    «П,— а,— п».

    «П,— а.— П».

    Крім "трясця" є й інша лайка, це додасть колориту. Хочеться, щоб діалоги були живіші, бо наче вживаються просторіччя, але якось дуже натужно. Побільше обсценної лексики, сміливіше!

    "фігура, затягнута в фіолетовий халат" - може, краще слово "затягнута" замінити?

    "камін побіля стіни" - на відстані кількох метрів від стіни?

    "Павлику, ну я ж на людях працюю" - з людьми?

    "змушені будемо побиратися чи грабувати навколишні села" - жебракувати

    "Варті сказався сином фермера" - назвався

    Ім'я Марк у кличному відмінку українською буде...

    шорхості, шерхіт - гляньте у словник;

    Відволікає і заплутує, що у героїв кличок, як у пса бліх, даруйте...

    Хай щастить, успіхів!

  2. Хороше оповідання. Сюжетне, з двома паралельними лініями. Трохи нагадало "Скарби нації" з Кейджем, але тільки на початку.

    Із зауваг:

    Чудово прописана лінія реального життя ГГ, а от світ його марення довелося перечитувати. Втім, може такою й була задумка автора?

    Фінал, де герой зрозумів, що по нього їдуть, видався трохи обрубаним і сформованим не так продумано, як більша частина тексту.

    Залишилося відкрите питання - що ж далі сталося з героями?

    Знову ж таки, можна пояснити це авторською задумкою.

    В іншому - на рівні!

    Успіху на конкурсі!

  3. 2015-03-05 в 21:57:54 | ДонькаДонКіхота

    справді гарна задумка. таємниця. містика. старовинний артефакт. я таке люблю. у принципі - не новий мотив, але дуже продуктивний. чомусь згадався Ден Браун... і Володимир Єшкілєв з "Трьома кутами трикутника". але то - особисті асоціації. читання по-своєму затягує і зацікавлює. про мову зараз казати не буду - огріхи є. немає часу всі їх видзьобувати. єдина порада в цьому контексті - не намагайтеся перекладати російські прислів’я і приказки буквально. невдячна це справа. до слова, язва українською - виразка. і не захоплюйтеся просторіччям, вульгаризмами. особливо у мисленні гг - він же нормальна звичайна людина. учений. не ту що учені говорять стерильною українською мовою. просто в цьому випадку просторіччя нічого не додають. просто виглядають неоковирно. та й надмір іншомовних слів і приказок у мовленні Михайла виглядає надмірністю. а що занадто - то не здраво. утім, це справа смаку. мені так здається - іншим інак. про смаки не сперечаються

    а от щодо сюжету - є певні міркування. гарна зав’язка - одразу напружує читача. і хоч потім загроза для життя гг виявилася фальшивою, все одно Рудольф сприймається із певною осторогою. спочатку все логічно. Рудольф дає гг сувій, той намагається його розшифрувати... але... залишаються питання:

    1 - лінія Ельвіри: чи насправді вона так потрібна в тексті? по-перше, розвиток подій абсолютно передбачуваний. хоч характер героїні не виписаний, але чомусь одразу здалося, що вона не до пари Павлові. повторюся, те, що вона зійшлася з Рудольфом, було 100% прогнозованим. але важливіше інше - зійшлися і що? як це стосується цих двох ліній - Павла і Марка? ну зустрічалася вона з Рудольфом - і що? і нічого. інтриги немає. лінія обірвалася ледве розпочавшись. інтриги немає. ні до чого це не привело. та й Павлові, як здалося, це було не так важливо.

    2 - лінія Павла. я не зовсім зрозуміла. що саме він викладає. тобто фахівцем у якій галузі він є? чи пов’язана вона з його захопленням старовинними артефактами?

    3- лінія Марка: чи пов’язаний якось Марко із тим старим ченцем? то і є він у старості? чи то зовсім інша людина? нечітко.. туманно.

    4 - "учитель" - хто він? цікаво. інтригуюче. але багато питань - мало відповідей. що за сопілка? для чого її передали "вчителю"?

    5 - то звідки ж взявся цей манускрипт? яка його подальша доля. і про сопілку якби докладніше.

    у фіналі сюжетні лінії не доведені до логічної розв’язки - автор їх просто обрубав. ну заграв Павло на сопілці - і що? як Рудольф дізнався, що Павло віддав Михайлові цю дерев’яну штуку?

    назагал мені здалося, що твір заповідався не на оповідання, а на більший текст. або варто його перетворити на більший текст. і докладніше виписати всі ці моменти. думаю, було б дуже цікаво.

    гарний переконливий художній світ - ще один плюс твору.

    удачі, Авторе!

  4. Вивчення стародавнього рукопису паралельно з містичними видіннями - жахлива банальщина. Тут ця банальщина до того ж неймовірно розтягнута. А фінал зіжмаканий, і розв'язки як такої немає.

    Далі. Якщо вже весь сюжет закручений навколо чарівної сопілки, то годилося б розказати про неї значно більше. Ох уже ці любителі залишати читачеві самому все додумувати! Читач, щоб ви знали, бажає насолодитись пригодами героїв, а не пограти із автором у загадки.

    І треба було краще прописати, що Ельвіра не просто зраджує Павлу, а шпигує за ним на користь Рудого. Бо он попередні критики цього не зрозуміли.

  5. Загльне враження: трохи сподобалось (дивна в мене градація, це десь після несподобалось, не дуже сподобалось, ледь не сподобалось і перед сподобалось.)LOL

    Ідея: не нова, цікаво обіграна, але не до кінця. Принаймі, в мене залишилося таке відчуття.

    Мова: гарна, часом із такими мовними орнаментами, але їх не занадто, що сподобалось. Бо коли автор вправляється у красномовстві в кожному реченні, то це як мінімум напрягає.

    Персонажі: непогано виписаний головний герой, для оповідання, думаю, достатньо.

Вернуться на страницу