Вернуться на страницу

Comments: 6

  1. Похмуре оповідання в якому померла людина ділиться своїм осмисленням дійсності. Весь твір пронизаний якимось чорним ритмом, що ні на мить не дозволяє розслабитися й вдихнути ковток повітря.

    Текст впливажє на психіку, тисне й пробуджує моторошні відчуття.

    Автор вміло спроектовує увагу читачів на емоційне тло героїні, водночас впливаючи на емоційну сферу читача.

    Сильно.

  2. ок... добрався.

    "Інше життя" в тексті, безперечно, є.

    А от фантастики - не знаю, не знайшов. Втім, принадлежність твору до того чи іншого жанру - особиста думка.

    Отже про текст. Написаний цілком грамотно, містична атмосфера потужна. Автор грішить зайвими уточненнями. які нічого не додають тексту, наприклад, точна адреса ГГ не потрібна. Ви ще б поштовий індекс навели... збиває із настрою.

    Нумеровані янголи... не надто примітивно? Та й щось число маленьке... втім, хз як їх там нумерують. Але картинка янгола із табличкою-номером як злочиня теж (ІМХО) не йде на користь тексту.

    Ну і от, про що текст? Всі 20+К знаків із читача "тиснуть" сльозу та співчуття... але, пробачте, помирають всі. Життя, як стверджує автор, не закінчується після смерті,в героїні все чудово, вона не попала в пекло вона - світло...

    до чого тут попередні муки та ота "витиснута" сльоза?

    Це - претензія, коли на жалість давиться без певної мети, підпорядкованої сюжету, просто "аби щось відчули". Ну й ще той нюанс... творів про сліпих дівчаток та одноногих собачок досить багато, читаю.чи цей твір сам по собі - проникаєшся співчуттям до героїв, а читаючи їх десятком підряд - захищаєшся здоровим цинізмом. В результат основний "гачок" не чіпляє такого читача.

    Ну... наче все. Успіхів.

    Авторе, я не говорю, що твір поганий, я просто даю "фідбек". Щодо особистих оцінок - як правило моя оцінка пропорційна розміру відгуку, так що все не є погано.

  3. 2013-02-07 в 11:26:29 | Бабуся Зима

    Світло-сумний твір, і сподобався він майже безумовно. Шкрябнула тільки людиноподібність Бога. За образом і подобою - хіба ж це слід сприймати буквально з прикладанням до тіла? Подібна може бути душа, але форма?

  4. Гм, психодел іще той. Розрахований не певну категорію любителів такого. Я до неї, на жаль, не належу. Коли добрався до кінця, зітхнув із полегкістю. Але поціновувавчі занурення у глибини психології мають бути в захваті.

    Світло. Воно надмірно яскраво світить – сяє, креше, б’є

    з наявним усім дітям – з притаманним

    про те: чому - про те, чому

    що готова – що ладна

    хустинки, що зав’язані на голові в жінок – ну і навіщо це уточнення? Для прибульців?

    Траурними – жалобними

    Некрасивими – негарними, невродливими, непривабливими

    по душах – щиро, по щирості, відверто

    з полегшенням – з полегкістю, полегшено

    пустинні коридори – порожні, безлюдні

    моє прокинення вранці хтось неймовірно чекає – мого пробудження

    елементарних пристроїв для полегшення побуту - ?

    напівзламаною автівкою – звучить як напіввагітна жінка smile

    У цей ранок – Цього ранку

    Відголоссями – відголосками, відгомонами

    ходить туди-сюди, наче натягнута струна – ходяча струна? напнута?

    Та само – ТаК

    в порядку речей – звична річ

    відправишся туди, де – вирушиш туди, куди

    Похорони – Похорон

    Направитись – попрямувати

    Янгол № 3334571 – мой номер 245, на телогреечке печать… Автор точно знає, скільки янголів уміщається на вістрі голки? grin

    вщент п’яний – п’яний як ніч, як хлющ

    напівпорожня пляшки з-під горілки майорить – пляшкА, а от що робить, не збагнув, бо майоріти – ширяти, мріти

    Зірки з’являються, коли хтось помирає – не науковий факт

    Шершаві – шорсткі

  5. 2013-02-18 в 02:48:33 | Альтаїрченко

    Знаєте, твір мені імпонує. І написано добре, і тема серйозна. І усі ці персонажі - коханий, сесра, мама - вийшли живими. На початку я взагалі був у захваті - усю першу частину.

    Що не сподобалось не викликало буйного захвати:

    1) Початок другої частини трохи затягнутий, дещо неднуватий. Вже наприкінці другої частини якось динамічніше.

    2) Розмова з Богом, імхо, зайва. Я б про таке не писав з етичних міркувань: ну хіба ми знаємо, що і як нам сказав би Бог? Але це з точки зору віручої людини. З побутової ж точки зору, це такий самий персонаж, як Зевс чи Гефест. Тобто - кому як.

    3) Ангел у формі 4х річної дитини... Ну, можливо. Але 4-річний хлопчик говорить ну зовсім інакше, та й поводиться по-іншому. Був би 6-річний - було б дещо достовірніше. А вже з 8-річним питань не було б grin

    4) Головне, що не сподобалось: самозакоханість. Яра - таке собі сонечко, навколо усе крутиться. Усі її люблять, кохають, обожнюють і ледь хороводи не водять. А вона уся така біла і пухнаста. А потім взагалі стає світлом.

    Отакі враження.

    Вибачте, що я критикую: якби не сподобалось, не критикував би.

    Що ще спадобалось - так це реалізм: дуже реально показані поминки, родичі, студентське життя.

  6. Если читать этот рассказ (хотя, скорее, текст), то создается впечатление (нет, это не рассказ, а марення), впечатление о том… Даже не впечатление, а возникают вопросы…А может и не возникают.

    Не вопросы – страх за читателя. До биса страшно.

    Первое, что попадает на глаза – шматки предложений, не связанные смыслом. Каждый шматок – это трещина, расползающаяся по рассказу, который не хочет дышать в такт и не делает движений мышцами глаз.

    Погляд мій опускається нижче – і, о Боже! Вот он – рассказ. Я понимаю несколько предложений! Но они насичують оповідання багатьма зайвими словами.

    - Дівчино, а скільки пальців я показую?

    Можно я, можно? Я знаю, сколько пальцев, вернее, какую фигуру он показывает.

    - А яка група крові, пам’ятаєш?

    - Друга. Резус мінус.

    - Скільки ж тобі років, дитино?

    - Двадцять два, лікарю.

    - Почему у тебя такой большой нос?

    - На себя посмотри, - сказал серый волк и горько заплакал

    Автор, убиться и не жить, ну кто прямую речь оформляет списком в ворде?

    Шум.

    Клятий шум.

    Він дзвенить у вухах. Істерика накриває.

    Не можу читати. Пойду я лучше.

    Поток сознания есть, рассказа пока нет.

Вернуться на страницу