Вернуться на страницу

Comments: 9

  1. 2016-09-13 в 02:07:53 | Спостерігач

    Ви порушили один з головних стовпів жанру. Ваш герой пішов неушкодженим. Ні може ви і хотіли щось інше сказати та я цього не помітив і не відчув.

    І це найбільше зауваження до твору.

    Ну і звісно дуже складно читати безперервну стіну тексту. навіть якщо вона ніби пошматована цеглинками.

  2. Ви порушили один з головних стовпів жанру. Ваш герой пішов неушкодженим.

    Гм... Ну, не так щоб зовсім... Хоча, мабуть, маєте рацію - не люблю я героїв калічити, хай того й вимагають закони жанру. Може, то й вада :-(.

    А от щодо стіни тексту - це якраз данина законам жанру grin.

    Хай там як, дякую вам, Спостерігачу, за слушні зауваження, постараюся їх врахувати на майбутнє.

  3. 2016-09-17 в 12:59:21 | Олександр

    Мені здається, герой суперечить сам собі, одні його бажання перекреслюють інші. То він хоче випустить демона і хай буде капець всім, то не хоче, то чогось боїться. Взагалі якось не логічно герой діє, скидається на маніяка якогось, який сам не знає, нащо він це робить. От. А так - цікаво. Зі стилем. Видно, автор писати вміє, писати, щоб людям хотілось прочитати далі. За це - дякую, все таки не жалію втраченого часу.

  4. Взагалі якось не логічно герой діє, скидається на маніяка якогось, який сам не знає, нащо він це робить.

    Авжеж, майбутній автор «Unaussprechlichen Kulten» і не міг бути людиною нормальною в загальноприйнятому розумінні smile. Крім того, досліджуючи темне знання фактично наосліп, він неминуче мусив стикнутися з дилемою "і хочеться, і колеться". Так що деяка екзальтація його вдачі змальована свідомо.

    Олександре, дякую за увагу до твору й цікаві зауваження!

  5. 2016-09-19 в 15:24:21 | Старліт

    Зізнавайтеся, авторе, ви писали оповідання на жовтневий конкурс жахастиків по Лавкрафту?smile Або ж підозрюю палкового шанувальника батька жахів. Бо наслідування від стилю, до структури і сюжету. Гріховне бажання пізнання, цитування Нікрономікону, лякання вже під час пошуків і від того позірна нелогічність дій... Все - класичні прийоми великого Говарда Філипсовичаsmile

    Але у вас вийшло більше непокори страшному, більше гумору. І менше жаху) Проміжні потвори взагалі кумедні. Не памятаю таких у Лавкрафта. Як результат - удушливої атмосфери Лавкрафта не вийшло. Не страшно( Тобто, якщо ви прагнули максимального наслідування - то тут прокол. А з мінусів такого наслідування - надмірне відтягування дії. І жодного наближення до таємниці, жодної вашої інтерпретації Богів, і що це за монастир, чому саме тут?

    Мова, як завжди, прекрасна.

    Прямо не знаю, як оцінюватиsmile Якщо як наслідування - дуже вдале. Якщо, як самостійний твір - слабенько. Ті, хто не читав Лавкрафта, можуть і взагалі заскучати. Але на жовтневий конкурс - цілком!

  6. Ви мене розкусили cool smile. Але не зовсім grin. Річ утім, що я принципово уникаю наслідувань, писати їх нецікаво. Має місце стилізація під усесвіт ГФЛ, це правда. Водночас ГГ - автор придуманої Робертом Говардом однієї з "чорних" книг, містик і окультист, про якого, як не дивно, досі не було написано жодного твору. Все це поміщено в конкретні українські локації, які для конкурсу довелося потерти, щоб за ними адепти Великих Прадавніх не вийшли на слід автора grin.

    Щодо інтерпретації богів, то вона краєм таки присутня - конкретно про Азатота не писав, здається, ні ГФЛ, ні послідовники. А тому це ставить під сумнів участь у конкурсі жахастиків, бо однією з його умов є "ніяких персонажів з міфології Лавкрафта". Хоча спробувати й можна grin.

    Старліт, спасибі за розлогий і змістовний відгук!

  7. Авторе, ви вмієте писати - і дякую вам за це. Хотілося побачити когось там ще, окрім головного героя в оповіданні. Бо коли одна людина на весь твір - це важкувато сприймається. Часом, трохи нудно, коли на сцені один актор грає всю виставу wink.

    Дякую, успіхів! smile.

  8. 2016-09-22 в 16:33:13 | Аноним

    Говарде, це ти?

    Так, закони жанру справді похитнулись, і від цього, здається, сама суть дещо розмилась.

    Втім, написано цікаво.

  9. Лео, Анониме, дякую вам за думку про твір і зауваги!

    Розумію, що твір без прямої мови не є традиційним для сучасної літератури, але... в даному разі описано історію про людину настільки сміливу чи божевільну, що знайти собі супутників їй би просто не вдалося - зважаючи, куди й навіщо вона попхалася. Може, слуга чи товариш у підземних мандрах і оживили б розповідь, але чи сприймалася б вона від цього достовірнішою? Хороше питання grin.

Вернуться на страницу