Вернуться на страницу

Comments: 9

  1. 2016-09-20 в 09:27:12 | Конструктор

    Жорсткий початок. Досі не розумію чи то добре.

    Покручене речення - можна скоротити.

    Знала, що ніхто не допоможе, знала, тому, навіть коли її зміліла душа проростала крізь тіло ранами, не кричала.

    Банально. Дуже.

    пружні груди

    А як таке взагалі можна хотіти?? Наче спочатку була не проти, а потім набридло confused

    Я більше не можу. Я не хочу! Не торкайся мене!

    Вона хурму прожувала?

    У роті знову стало терпко.

    Краще замінити на "тріскалися".

    Опори душі тріщали.

    Краще вже просто знепритомніла. І так зрозуміло, що рано чи піздно це б сталося.

    Незабаром дівчина знепритомніла від больового шоку.

    Десятеро - точно перебір LOL

    І жодного вітчима, а їх було аж десятеро, не називала «батьком».

    І чого ГГ поперлася зустрітися з батьком, котрий ТАК колись про неї озивався...капець.

    А можна двері магічною паличкою відчинити? Непотрібне уточнення.

    подруги відчинили двері ключем для домофону

    Краще - мене звуть Ярина.

    Я – Ярина.

    Тю. Наче ГГ вперше приїхала побачити батька, а та тітка - Дарина - з легкістю її впустила. хм...

    Надто курчаво. Важко читається...скоротити.

    Годинник спершу уповільнився. А потім секундна стрілка тривожно озирнулася назад, ніби забула дорогу до вічності, і зупинилася. Ярина більше нічого не бачила і не чула. Її душа полетіла понад сірими хмарами, але не здійнялася до сонця: до батьківського серця, щезла в безутішній бурі під важкими повіками.

    Та її б вже давно турнули з медичного...авторе, ви що.

    Другий семестр майже не навчалася.

    Е-е...щось з цією фразою не так, авторе.

    Іноді їв не їв, а вже об’ївся.

    Той момент, де ГГ залишилася жити у батька, взагаі не зрозумілий. Ні коли це сталося, ні чому.

    От взяла і сама спалилася. Ну брєдово.

    Знайшла сардельки під ванною? Чи цукерки в коробці з-під електробритви?

    Що?? Ліки для задоволення?? confused

    Взявши коробочку, Ярина здивувалася:
    – Дороге нині задоволення. Це ж, мабуть, ціна.
    Вона також була збентежена, тому вирішила прогулятися.

    Знову курчаво...ой курчаво...

    Тривога повернулася нізвідки, запорошила розум параноїдальними думками, загвинтила біль у серце, пробила тіло наскрізь.

    Несумісно.

    Рожевощока школа

    Повибивали? Ну він же не дідусь...ну чого ви так.

    Беззубо посміхався

    Фє...ну от що за порівняння. Гидкувато.

    Коли в туфлях хлюпає кров

    Отой її приступ де вона знепритомніла...слів бракує. І як мати допустила переїзд? Отак полишила дочку? Серьйозно?

    Якщо чесно, то сюжет брєдовий. Повністю. Авторе, не ображайтесь, саме ваш твір впав під розбор польотів smile Але як ви думаєте - чи справді людина, яка не знала власної сестри б отак переживала за її смерть, шепотілась би з нею ночами і т.д.?

    Курчаво, зайве, курчаво...

    Та раптовий нічний дзвінок розтрощив тишу, розсипав її битим склом по темним закуткам квартири.

    Короче. ГГ - психічка, яка сама себе не розуміє, не має цілі в житті й відчуття реальності.

    Ідея твору не зрозуміла, кінцівка - взагалі нонсенс. Хто таки Артем? Той псих з початку твору? То вона його знає, то не знає...

    Твір лишив неприємне відчуття. Що хотів сказати автор - одному йому і відомо.

  2. Дивно. Якщо так не сподобалося, навіщо витрачати стільки часу на коментар. Чому не написати не моє і читати своє. Щось я не побачила конструктивної критики: тільки виплеск емоцій. В будь якому разі дякую, що прочитали.

  3. Читається неймовірно легко, просто як по маслу: нби почала, а вже кінець. Дуже живе і динамічне оповідання. сподобалась мова героїв) видно, що говорять різні, а не один. Початок мене купив, заінтригував, але лишилося відчуття ніби ідея велика для такого формату, багато подій. Особливо хотілося б дізнатися хто він) Щоб була закрита кінцівка, а не відкрита. Звісно, я буду вірити в хепі енд) Написано класно, місцями було весело, містями сумно за гг. Дуже сподобався авторський виклад: нінащо не схоже. Хотілося б почтиати ще. Автору, respect! Натхнення вам!

  4. 2016-09-20 в 12:25:29 | Конструктор

    Шановний (на), Амі, а в якому саме місці вам було весело?smile) весь текст - суцільний негатив. Не бачу, на жаль, жодного промінчика в усьому цьому.

    Авторе, комент тому і написаний такий великий - щоб ви зробили якісь висновки для себеsmile і помилки побачили. І критика є - просто ви не хочете її побачити. Відчутно вашу образу. Але ж ми для того і беремо участь у конкурсі щоб не лише показати себе, а і отримати різні відгуки. Тобто вчитися писати.

  5. Шановний (на), Конструктор. Мені ваша думка... щонайменше це не цікава.LOL Я давно виросла з того віку, щоб підпадати під чужу думку. Любите тролити безмістовно і з жовчю, то прошу, ваше право. Авторе, не зважайте. Комусь подобається, комусь ні. Мені сподобалосяwink

  6. Дякую Амі! Приємно, що вам сподобалося! Я пишу режисерську версію, де буде розгорнута кінцівка. Вона буде щасливоюgrin

  7. Це не на мій смак оповідання, але:

    1. написане гарно;

    2. текст захоплює та затягує - його хочеться читати, має чимало метафоричних-симпатичних речень (навіть залишає по собі трошки заздрощів tongue wink ) - а це вже почерк авторський, власний, його не сплутаєш, змахує на авторку "Солоного тістечка" Ліщинську: буде прикольно, якщо це дійсно так і є smile))). В усякому разі, з нетерпінням почекаю результатів голосування, щоб дізнатись, хто автор цього творіння.

    3. оригінальність фабули присутня.

    З поганого:

    1. текст наче й "масляний", як сказали вище, читаєш легко, на кшталт Винничука, наповнений деталями, має фарби жирні - вже точно не акварелька, але... якась простота прозаїка у ньому... Наче автор - писав та пише більше у течії реалізму, а не фантастики. Він пахне побутом, просякнутий ним. Фантастичного - обмаль, а чорнухи - хоч половником у тарелю насипай! І це реально, поза фантдопущень з боку моєї, перепрошую, критики - ну, псує все;

    2. зміст виявився , на жаль, заплутаним, хто такий головний герой і чого йому треба - не зрозуміло. Гадаю, більшість читачів, не обраних - таку загадковість та таємничість не прохавають. А хотілося б.

    Менше з тим, авторе: великий респект! Мною вже прочитано разом із вашим оповіданням 5-ть, з цього невеличкого ланцюжка - ваше найкрутіше. Успіхів бажаю, перемоги!

  8. Дякую, Лео! Приємно, що вам сподобалося! Ніякої загадковості не мало бути, то я банально не розрахувала об’єм і віддала в жертву кінцівку з фант-припущенням. Через що каюся й посипаю голову попелом. Мені не притаманний міський реалізм, вперше спробувала. Тепер буду обережніше працювати з фобіями і ножамиred face

  9. 2016-09-24 в 12:37:50 | Сторонній

    В багатьох місцях дії та думки персонажів здаються дуже нелогічними. Втім, мова автора і його (чи, точніше, її) вміння драматично описати ситуацію зробили свою справу - читати було приємно.

    А ще мені дуже сподобалась відкритість і загадковість фіналу. Не пишіть розширену версію wink

Вернуться на страницу